☰
21.03.2026
Фото: Getty Images
Українська біатлоністка Олександра Меркушина провела найкращу гонку в дорослій кар’єрі на Кубку світу. Сталося це за підсумками жіночого спринту на останньому етапі КС в Холменколлені.
Олександра Меркушина на початку березня стала чемпіонкою світу серед юніорок, фінішувавши першою в масстарті-60. Крім того, в доробку 21-річної спортсменки – «срібло» в індивідуальній гонці ЮЧС-2026 та бронзова медаль у складі збірної України в естафеті юніорок.
В інтерв’ю Kamp-Sport Олександра підбила підсумки виступу на юніорській світовій першості з біатлону, а також поділилася враженнями від хорошого результату на останньому етапі Кубка світу.
Олександро, фініш на чотирнадцятому місці в нещодавньому спринті – найкращий результат у дорослій кар’єрі та найкращий показник сезону серед українок. Як вам загалом гонка і якими були перші думки після того, як перетнули фініш?
Загалом я виходила на старт з великим задоволенням. Все-таки юніорський чемпіонат світу додав мені впевненості в собі. Це останні гонки сезону на Кубку світу і треба було максимально насолодитися цим, щоб залишились приємні емоції. Тому на цій ноті я щаслива, що вдалося здобути такий хороший результат.
Я відчула велике задоволення від своєї роботи. Задоволена своєю стрільбою. Після фінішу були саме такі думки. Це те, заради чого я працюю – виходити на старт і насолоджуватись усім процесом.
Фото: Deubert
Крім того, ви показали ідеальну роботу на вогневих рубежах (0+0) та одну з найкращих швидкостей стрільби. Відповідно навіть меми щодо цього з’явилися в популярних біатлонних профілях. Можна зрозуміти, що цей компонент ви найбільше відпрацьовуєте?
Так, моя стрільба в цьому сезоні привертає багато уваги і я не можу цьому не радіти. Це надихає мене ще краще вдосконалюватись. Тому буду працювати далі, щоб стало ще краще. Я думаю, що все-таки мені є куди рости в стрільбі. Навіть у швидкострільності бачу потенціал кращого результату.
Цей етап для вас вважається особливим, адже ви здобули додаткову квоту для України. Чи додало це додаткової відповідальності або ж це просто приємний здобуток?
Насправді я спершу планувала приїхати підтримати сестру в Холменколлені. Тому в мене з самого початку був план сюди завітати. Але те, що я мала виходити на старт цих гонок, для мене було неочікувано. Ми з татом в Арбері просто в якийсь момент подумали: «Було б класно, якби і я там виступила». Але тоді я розуміла, що отримати цю квоту вартуватиме великих зусиль. Це було важко зробити.
І остання гонка, в якій я могла б здобути квоту, був масстарт-60. Коли я вже була на лідерських позиціях, були в голові думки: «Це ж круто, якщо я зараз прибіжу першою, то поїду ще змагатись в Холменколлен.
Хочеться запитати і про нещодавнє «золото» в масстарті-60 на юніорському чемпіонаті світу. Ви згадували, що результат доволі несподіваний, оскільки зранку відчували сильний біль. Зараз минуло трохи часу: ви знайшли пояснення, завдяки чому вдалося попри всі труднощі перемогти у гонці?
Загалом так, у мене був дуже сильний біль протягом ночі. Це фактично була безсонна ніч, а також важкий ранок. Але я розуміла, що мені треба зробити. У мене попри все було завдання на гонки. Знала, як рухатись і мені просто треба було виконати своє завдання. І з цим, я вважаю, достатньо круто впоралась.
Фото: instagram @mrerkushyna.ollks
Десь увімкнула такий собі режим робота, який просто виконує свою роботу. Хоча під час гонки мені було дуже важко. Це було невимовно складно. Навіть не знаю, чи це можна порівнювати з якимсь окремим видом тортур. Але так: таким є біатлон і загалом спорт: перемоги легко не здобуваються. Що з цим поробиш (сміється).
Як загалом вам виступ на юніорському ЧС? Як багато впевненості принесли вам ці старти та досить вдалий етап на естафеті Олімпіади?
Щодо впевненості, то все йде своєю чергою: починаючи від естафети Гольфільсені і далі, звичайно, до моєї хвороба після спринту в Обергофі, яка дуже сильно вибила з ладу. Я не розуміла, в якому стані взагалі підходжу до Олімпійських ігор. І не могла збагнути взагалі, чи зможу далі показувати хороший результат. Досить сильно хворіла і це підривало мою впевненість.
Під час гонок в Новому Месті я ще кашляла. Але вже потім, коли приїхала на тренувальний збір перед Олімпіадою, розуміла, що набираю непогану форму. Залишалося тільки зробити свою роботу, дати своїй голові простір і працювати.
Після чемпіонату світу я також почуваюся дуже класно і впевнено. Спринт у Холменколлені показав мені, що я не так далеко, як про себе думала. Тому це було дуже добре.
Kamp-Sport
