☰
10.01.2023
Високий Замок опублікував інтерв'ю з відомим українським спортсменом, багаторазовим чемпіоном Європи та світу, олімпійським чемпіоном з греко-римської боротьби Жаном Беленюком, у якому він поділився зокрема цікавими спогадами та думками з актуальних питань спортивного життя України.
- До кого зараз зазвичай звертаєтеся за порадою?
- До профільного спеціаліста. До тих людей, які мають досвід саме у тому питанні, з приводу якого я звертаюся.
- Які були перші спортивні гроші?
- Наш тренер Олексій Ігорович Добровольський двічі на рік ініціював нагородження спортсменів. Був рейтинг, у нього входили виступи на змаганнях, кількість тренувань, які відвідав за пів року, здача нормативів… За перше місце у цьому рейтингу отримував протягом пів року кожен місяць по 50 гривень. На той час, це десь рік 2005-ий для хлопчика 14 років були плюс-мінус непогані гроші.
- А коли заробили перші солідні гроші?
- Пізніше, але я вмів відкладати гроші. Тобто у мене завжди були гроші. Я не марнотрат. Тренер двічі на рік нас брав на збори - взимку в Карпати, влітку у Крим. Дітям батьки дають з собою гроші на кишенькові витрати. То мої друзі кажуть: «Жан міг приїхати зі 100 гривнями, а поїхати з 200-ми». Мабуть, це тому, що я був касиром, коли колядували (сміється. - авт).
- Гроші витрачати не любите?
- Я раціонально до них ставлюся. Бо знаю ціну грошам, тому не витрачаю їх бездумно.
- Який найбільший гонорар ви мали?
- Напевно, за Олімпіаду - 125 тисяч доларів.
- Чи цікавилися політикою до депутатства?
- Цікавився. Підозрював, у майбутньому мене будуть цікавити речі, пов’язані з політикою. Але не думав, що це станеться так швидко, паралельно зі спортивною кар'єрою. Я сумнівався до останнього, аж до моменту прийняття присяги. Тобто коли Володимир Олександрович запропонував, я сказав, що підтримую його і готовий допомагати. Та коли стало відомо, що буду народним депутатом, прийшли сумніви.
- Думали відмовитись від депутатства?
- Так.
- Чому не відмовилися?
- Спілкувався з людьми, які сказали, що відмовитися зможеш і після того, це не є проблема.
- Не шкодуєте, що тоді прийняли таке рішення?
- Пошкодував би, якби невдало виступив на Олімпійських іграх. Тоді б пов’язував провал на Олімпіаді зі своєю політичною діяльністю.
- Що найбільше не подобається у роботі народного депутата?
- Пленарні засідання. Мені як людині, яка звикла до фізично активного способу життя, висидіти зі своєю спиною у цьому незручному кріслі протягом цілого тижня достатньо складно.
- Це фізично. А морально?
- До речі, не стільки фізично, скільки морально. Фізично там нічого не робиш. А виходиш з того залу під куполом як вичавлений лимон. Отака атмосфера, морально ця робота дуже виснажує. А у мене ще тренування після цього…
- З ким ви дружите серед колег?
- Є депутати, з якими більше спілкуюся, є такі, з якими взагалі не спілкуюся. У мене небагато друзів.
- Кого вважаєте своїм другом?
- Є друг з дитинства, мій кум. З першого класу товаришуємо. Він воює, і зараз на 20 днів у нього відпустка, вперше за 9 місяців побачив свою дружину з дітьми. Є друг з боротьби - Дмитро Цимбалюк - призер Європи, чемпіон України. Хоча ми дуже різні за характером, за світосприйняттям. Наприклад, у мене завжди є гроші, а у нього ніколи немає грошей. Я вмію контролювати свої емоції, він зараз навчився вже більш-менш, але досі не вмів. Я можу лягти спати після тренування о дев’ятій вечора, а він може прийти після 12-ї. Він - душа компанії, його всі люблять, а я більш закритий.
- Ви ще й принципова людина. Такий висновок можна зробити з історії виборів голови Національного олімпійського комітету. Ви в останній момент вирішили скласти конкуренцію чинному міністру молоді і спорту, який балотувався і на голову Національного олімпійського комітету. Рішення балотуватися прийняли досить спонтанно, буквально за кілька тижнів до виборів.
- За два дні я прийняв це рішення. До мене прийшли представники кількох федерацій, люди, які бачать, що відбувається в українському спорті і не готові з цим миритися. Вони сказали, що не хочуть, аби це виглядало як рокіровка, що просто замінять одну фігуру на іншу (попереднім головою НОК був Сергій Бубка. - авт.).
- Чому прийшли саме до вас?
- Тому, що розуміли - у мене є хоч якийсь шанс, оскільки я відомий спортсмен, олімпійський чемпіон. Не побоюся кинути виклик системі. Можливо, хтось інший не зробив би цього.
- А до цього часу ви про це не думали?
- До цього часу я сподівався, що один відомий спортсмен буде балотуватися. Я би його підтримав, але він відмовився. Люди, які до мене прийшли, сподівалися, що буде хоч якась альтернатива чинному міністру. Розумів, що буде залучений адмінресурс…
- Які федерації за вас проголосували?
- Це таємне голосування. Знаю, що за мене голосували представники федерації легкої атлетики, хокею…
- Зрозуміло, після такої ситуації ви у конфлікті з міністром. Чи була після виборів з ним розмова тет-а-тет?
- Ми і до цього з ним не спілкувалися, наші стосунки давно зіпсовані.
- Яка основна претензія у вас до міністра?
- Насамперед існує конфлікт інтересів у тому, що тепер займає дві посади, оскільки Міністерство молоді і спорту безпосередньо фінансує Національний олімпійський комітет. Якби у нас існував інститут репутації, це був би повний «зашквар» і нонсенс. І у мене претензія не одна. Можна почати банально з непрозорості розподілу фінансування федераціям. Все відштовхується від лояльності, все замкнено на тому, хто більше опублікує постів у соцмережі, де хвалять міністра, який він молодець…
- Таке підлабузництво?
- Так. У нас була Революція Гідності, а тут історія не про гідність. Все робиться як у радянські часи: принизити людину, її гідність. Людина сто разів може вважати по-іншому, але вона розуміє, що їй потрібно отримати фінансування… У нас немає інструменту розподілу коштів згідно з результатами. У цих питаннях не повинно бути ручного керівництва, але воно є. Якщо ти не лояльний до міністра, тобі вставляють палиці у колеса, ти будеш стикатися з проблемами. Тільки якщо абсолютно лояльний, тоді маєш змогу на щось претендувати. У нас спорт досі у радянській парадигмі. Зараз підросла плеяда спортивних функціонерів, спортсменів, які не зважають на те, хто міністр. Якщо їх щось не влаштовує, про це заявляють. Я такий завжди був, і попередньому міністру казав все, що думаю. Я 21 рік працював на той результат, який є за моїми плечима. Тому маю змогу говорити те, що вважаю за потрібне, і не дивитися, в який бік дме вітер. Плювати хотів на це. І вважаю, що інші спортсмени, які досягли результату, не повинні закривати рот тільки через те, що комусь не подобається, що вони думають. Впевнений, у майбутньому так воно і буде.
Джерело: Високий Замок
