☰
21.09.2023
Юлія Головко була однією з найвпізнаваніших гандболісток «Галичанки». У складі львівського колективу колишня ліва крайня гравчиня провела п’ять сезонів. Юлія – багаторазова чемпіонка української суперліги та володарка Кубка та Суперкубка України. Також у лавах юнацької збірної України Головко перемагала на міжнародному турнірі в Литві та завойовувала бронзу чемпіонату Європи в Болгарії.
Після завершення кар’єри в 2022-му році Юлія Головко досить швидко знайшла себе в новій професії, ставши масажисткою. Цього літа вона отримала пропозицію працювати в «Галичанці» і від старту сезону Юлія знову в команді Віталія Андронова. Детальніше – в ексклюзивному інтерв’ю новоспеченої масажистки львівського клубу з журналістом Kamp-Sport.
Юліє, розкажи, як ти розпочинала свій шлях у гандболі? Чому вирішила обрати саме цей вид спорту?
Я з маленького міста Кам’янка-Бузька, де великого вибору у видах спорту не було. Займалась легкою атлетикою і паралельно гандболом. Все-таки мені більше до вподоби був гандбол, займалась ним з п’ятого класу. У восьмому класі вступила до Львівського фахового коледжу спорту, пройшла збори. Спершу мама не хотіла мене відпускати, але разом з тренером вдалося її вмовити. Так і почалась моя гандбольна кар’єра. Згодом мене вже запросила «Галичанка».
Коли дебютувала за «Галичанку»? Чи швидко стала ключовою гравчинею?
Почала грати в команді з 17 років, коли вступила до ЛДУФК ім. Івана Боберського. Спочатку виступала за другий склад – в першому грали на той час Марина Коновалова і Таня Череп. Тоді я лише входила в професійну систему. А згодом Коновалова поїхала грати за кордон, Череп також залишила команду. Відтоді я фактично стала основною гравчинею.
З командою ти здобула п’ять чемпіонств української суперліги та одного разу вигравала балтійську лігу, багаторазово перемагала на Кубку та Суперкубку України. Який сезон у складі «Галичанки» запам’ятався найбільше?
Найбільше запам’ятався сезон, коли я дебютувала в основному складі «Галичанки» – тоді відчула більше відповідальності, мала багато ігрового часу та отримувала незабутні емоції. Це було справді класно. Тоді, можна сказати, я сформувалась як професійна гравчиня.
Коли почала виступати в складі збірної України?
Починала з юнацької збірної України U-16. Була на турнірі в Болгарії. Виступала також з дівчатами 1998 року – ми брали участь на змаганнях в Угорщині. З національною збірною України їздила лише на тренувальні збори, а в офіційних матчах не доводилось грати.
Пригадай, як юнацька збірна завоювала бронзу на чемпіонаті Європи. Які емоції були в тебе та команди від такого результату?
Вважаю, що 2019-й був роком збірної України. На турнірі в Болгарії наш колектив був дуже хорошим. Пам’ятаю, що мені на цьому Євро круто вдалося себе показати. В усіх дівчат емоції переповнювали, ми були неймовірно задоволені. У матчі за бронзові нагороди наша збірна фактично не залишила жодних шансів болгаркам. Ми не збирались відпускати свого й повернулись до України з чудовим результатом.
Наскільки сильно вплинула на твоє професійне зростання участь «Галичанки» в Єврокубку?
Зрозуміло, що там грають дуже сильні за класом команди З ними було грати значно складніше, ніж з українськими суперницями. Але з ким ще можна було набрати хорошого ігрового досвіду, як не з іноземними клубами. Нам було чого в них навчитися, ми багато перейняли від гри сильних суперників. Бували й невдачі, але вони лише змушували не зупинятися та ставати кращими.
Юліє, чому ти вирішила завершити кар’єру гандболістки? Чи була ще можливість грати далі?
В мене була травма плеча, я проходила реабілітацію. Потім почало боліти інше плече, на матчі вже майже не їхала. Це вибило мене з колії і я фактично вигоріла. От і з’явились думки завершити кар’єру після сезону 2022/23, а повномасштабна війна тільки пришвидшила це рішення. Була можливість повернутись, але я вже не хотіла.
Коли ти вирішила знайти себе в новій професії та як усе починалось?
У травні 2022 року вирішила, що потрібно все-таки починати займатись чимось іншим, окрім гандболу. Чесно кажучи, було складно щось знайти і опанувати себе в новій професії. Але починати з чогось таки потрібно було і я вирішила піти на курси з масажу. Ризикнула, пройшла повний курс і вже півтора року працюю масажисткою.
Хто був ініціатором твого повернення в «Галичанку» вже в новій ролі?
Цього літа у Львові відбувалась Універсіада. Я мала брати участь в ній як гравчиня, оскільки ще навчаюсь в університеті. Тренувала нашу команду Тетяна Володимирівна (Штефан – авт.). Після Універсіади мене запитали, чи не хочу я масажувати дівчат з «Галичанки». Обміркувавши цю пропозицію, з радістю погодилась. Розмовляла з тренерами та дирекцією клубу, після чого вирушила з «Галичанкою» на збори. Згодом мене відправили до Польщі на дводенний семінар, на якому були всі фізіотерапевти польської суперліги. І вже з серпня я повноцінно працюю в «Галичанці».
Певна річ, дуже рада працювати тут, оскільки це моя рідна команда. В «Галичанці» я зможу розвиватись вже в новій роботі та отримувати цінний досвід.
Як загалом тобі нова робота, які бачиш перед собою перспективи?
Перспектив у роботі масажиста насправді дуже багато. Зараз, можна сказати, я лише почала і є куди розвиватись. У майбутньому хотілося би стати хорошим реабілітологом. Для цього потрібно багато знань та практики. Хотілось, щоб у «Галичанці» я здобула корисний досвід. По ходу своєї роботи в клубі буду ставити якісь цілі.
Чи добре ладнаєш з дівчатами з команди?
Дуже добре. В «Галичанці» всі дівчата мов рідні: і ті, з ким грала раніше, і ті, що нещодавно доєднались до команди. Вони для мене дуже близькі. Прекрасно працювати в такому колективі.
Що говорить про твою професію Віталій Андронов? Він задоволений твоєю роботою в клубі?
Він майже від початку запитував мене, чи не хочу повернутись і чи не засумувала я за гандболом. За грою мабуть я не сумую, але хотілося далі бути з цією командою та з цими людьми. Віталій Миколайович радий, що я знову в «Галичанці».
Чи є в тебе мета працювати масажисткою в збірній Україні? Можливо, вже були розмови про це?
Це була б хороша можливість. Працювати в збірній – дуже корисний досвід. Якщо запропонують, то чому б ні? Наразі жодних розмов про це не було. Можливо, колись будуть – від мене ж на сьогодні вимагається добре працювати.
Що означає в твоєму житті «Галичанка»?
Насамперед – це сім’я. В «Галичанці» дружній колектив, чудовий тренерський штаб, дирекція. Ми справді сім’я. На тренування чи матчі завжди приходиш із задоволенням. Проводиш тут незабутній час та отримуєш багато емоцій.
Фото: ГК "Галичанка"
Олег Нападій, Kamp-Sport
