РОМАН НИКОЛИШИН: «МІГ СТАТИ МИТНИКОМ, АЛЕ ФУТБОЛ ПЕРЕМІГ»

Він побував у багатьох клубах, але повернувся до рідного міста і став капітаном «Скали 1911». Вихованець стрийського футболу. Його першим тренером був Володимир Воробець.

Про все з 26-річним Романом Николишиним.

«СКАЛА 1911»

- У поточному сезоні стрийська «Скала 1911» виступає у Другій лізі. На канікули команда пішла займаючи п’яту сходинку турнірної таблиці. На такий результат розраховували?

- Перед сезоном у складі команди відбулося багато змін. Тренера награвали одних футболістів, а прийшли інші, тому трохи зайняло часу, щоб ми звикли один до одного. Щодо турнірного становища, то вважаю ми заслужено знаходимось у першій п’ятірці. Хоча в деяких матчах втратили необов’язкові очки.

- Які матчі міг би виділити?

- Це матч проти «Дружби» в гостях. Зіграли добре в плані організації і реалізували свій момент, який привів до перемоги 1:0. Хороші матчі були проти «Кудрівки», як в Стрию так і на виїзді. Ми двічі перемогли 4:3 та 2:1.

- Як «дербі» проти «Карпат-2»?

- Це справді були «дербі». Ніхто не хотів поступатися, але хочу віддати належне молодій карпатівській команді, яка зуміла нас двічі переграти. Відчувається, що в «Карпатах-2» добре поставлена робота. Команду тренує Роман Гнатів. Цього тренера добре знаю по роботі в Стрию.

- Ти капітан команди. Як почуваєшся в цій ролі на полі?

- Це додаткова мотивація, адже я народився в Стрию. Завжди хочеться допомагати команді і створювати хорошу атмосферу.

- Під час сезону відбулася зміна головного тренера. Чи вплинуло це на команду?

- Футболісти роблять свою роботу. А керівництво уже вирішує, щодо ротації. При Миколі Василишину ми здобули чотири перемоги в шести матчах. Для мене особисто була несподівана відставка. Нинішній наставник Михайло Басараб знає добре команду, адже тут не перший рік. Зараз ми працюємо багато над тактичними діями.

- Яке завдання ставило керівництво перед командою перед сезоном?

- Конкретного завдання не було. Але ми на кожну гру виходили, щоб перемагати і радувати своїх уболівальників. А вже по завершенню сезону будемо підводити підсумки чи все нам вдалося зробити.

ПРО КОМАНДУ, ЯКА ЗНИКЛА З ФУТБОЛЬНОЇ КАРТИ УКРАЇНИ

- У твоїй кар’єрі були виступи за команду «Балкани» із села Зоря. Як тебе туди занесло?

- Це був 2020 рік. Команда грала у Першій лізі і запрошення від Андрія Пархоменка стало кроком вперед у моїй кар’єрі, адже я перейшов з команди «Севлюш», яка грала в чемпіонаті Закарпаття і яку тренував Валентин Слюсар. Мені подобався тренувальний процес в «Балканах». У цьому колективі зіграв двадцять один матч. Діяв на позиції, як правого захисника так і центрального.

Сезон закінчили на 14-му місці, яке давало змогу вберегти місце у Першій лізі, однак за особистим проханням клубу команду було переведено до Другої ліги.

- Як і спогади залишились про цей колектив?

- В плані організації жодних проблем не було. Керівництво клубу чітко виконувало усі умови контракту. Колектив підібрався дружній.

- Хто сьогодні з «Балкан» продовжує свої виступи на хорошому рівні?

- Це Владислав Сидоренко, який грає за «Інгулець». Віктор Серденюк з командою «Шемрок Роверс» став чемпіоном Ірландії. Ігор Юречко зараз в «Дружбі» (Мирівка).

- З Валентином Полтавцем виходив на поле?

- Та ні. Він уже допомагав головному тренеру.

ПРО ЛЬВІВСЬКІ «КАРПАТИ» ТА «БУКОВИНУ»

- 2021 року ти залишаєш «Балкани» і переходиш в «Карпати», які були на той час аматорським колективом. Що спонукало до цього переходу?

- «Балкани» пропонували продовжити контракт, але я не поспішав. І коли зимою поїхав додому у відпустку, то отримав травму коліна. Довелося зробити операція, а далі відновлення. Часу на пошук команди не було і коли головний тренер Андрій Тлумак запропонував перейти в «Карпати», то звичайно дав згоду без вагань.

- Які були сподівання з «Карпатами»?

- Команда грала в чемпіонаті України серед аматорів. Як такого завдання не було на цей турнір, але у кожній грі намагалися показувати хорошу гру і перемагати. Усі хлопці хотіли себе проявити, бо знали, що далі «Карпати» гратимуть у Другій лізі. Тому не дивлячись на статус клубу тренування були щодня. Андрій Тлумак вижимав з нас максимум. Це тренер професіонал і я радий, що тренувався та грав під його керівництвом.

- Сезон 2021/2022 «Карпати» розпочали у Другій лізі, але тебе у цьому складі не було. У чому причина, що ти залишив команду?

- Була розмова з головним тренером, який дав зрозуміти, що шансів у мене мало грати в основному складі. Тоді на моїй позиції грав досвідчений Володимир Заставний. Вважаю час проведений в львівському став для мене хорошою футбольною школою.

Але без команди я не залишився, адже прийняв запрошення чернівецької «Буковини», яка грала в Другій лізі.

- Як потрапив до чернівецького клубу?

- Відомий футбольний фахівець Олександр Войтюк запропонував поїхати. От так і став футболістом «Буковини». Все складалося добре у цьому клубі. Під керівництвом Євгена Коваленка зіграв тринадцять матчів. І хто знає, як би усе склалося надалі, якби не війна.

- Пригадуєш матч проти «Карпат» у Чернівцях?

- Звичайно. Хороша була гра. Ніхто не хотів поступати, але львів’янам більше пощастило, адже при рахунку 1:1 зуміли забити переможний гол наприкінці гри. Відзначу, що рівень Другої ліги був дуже хороший – «Карпати», «ЛНЗ», «Діназ», «Епіцентр», «Лівий берег». Це команди, які показували пристойний рівень і мали хороший підбір гравців.

НАВЧАВСЯ В ІРПЕНІ

-Після закінчення школи, де продовжував навчатися?

- Поїхав до Ірпеня, де став студентом Університету державної фіскальної служби. Там же продовжував грати футбол за ВУЗ. Ми були срібними та бронзовими призерами чемпіонату України серед студентів. Тоді ж виник варіант поїхати у ФК «Луцьк». Ця команда грала в чемпіонаті України серед аматорів. Я дав згоду. Зіграв одну гру і команда припинила існування, але декількох гравців команди перевели в «Волинь». Ми тренувалися з першою та другою командою, але нас не могли заявити. Зі мною були Данило Безкоровайний, який зараз в «Кривбасі», Назар Нич відомий по виступам за ФК «Львів» та «ЛНЗ».

- Головним тренером був Віталій Кварцяний?

- Саме так. Пройшов хорошу життєву школу при ньому. Відчув, що таке бігова робота з навантаженням на собі (сміється). Тренування були не легкими.

- А де отримував ігрову практику?

- В чемпіонаті області за команду «Світязь» (Шацьк). Тоді зі мною був Назар Нич.

- Які твої сильні футбольні якості?

- Витривалість у мене доволі непогана. Про себе не люблю говорити, а тренери знають, за які якості мене брали в команди.

- Після завершення університету не хотів стати податківцем чи митником?

- Я навчався, щоб бути фахівцем на митниці, але футбол переміг.

Павло ПИЛИПЧУК