Новини

Регбі

10.08.2026

РК «КИЇВ» ЗАВОЮВАВ КУБОК УКРАЇНИ З РЕГБІ–7. ЛЬВІВСЬКИЙ «СОКІЛ» ПОСІВ СЬОМЕ МІСЦЕ

У Києві за участі восьми команд, серед яких був і львівський «Сокіл», у суботу, 8-го серпня, відбувся розіграш Кубка України–2026 з регбі–7 серед чоловічих команд. Зазнавши двох поразок та вигравши один поєдинок, підопічні Юрія Грабовського та Валентина Корчака у підсумковій класифікації посіли сьоме місце. При цьому гравець «зелено-чорних» Андрій Бондарчук завоював індивідуальну нагороду в номінації «Найкращий бомбардир Кубку України–2026». А тепер про деталі виступу «Сокола» на звітному турнірі в столиці.

Після тривалої літньої спеки Київ зустрів учасників цьогорічного Кубка України з регбі-7 серед чоловічих команд дощем та прохолодною, як для найтеплішої пори року, погодою — впродовж ігрового дня температура коливалася у межах 21°C — 23°C. Тож звітні поєдинки боротьби за почесний трофей було зіграно за справжньої регбійної погоди, яку так полюбляють практично усі майстри гри овальним м’ячем.

Першими на мокре зелене поле столичного стадіону «Спартак» вийшли львівський «Сокіл» та хмельницьке «Поділля». Фаворитом цього протистояння звісно були подоляни, які, нагадаємо, в поточному сезоні вже вибороли срібний комплект медалей чемпіонату України серед клубів Суперліги. Тим не менше, хмельничани з усією відповідальністю поставилися до суперника з міста Лева і в старті поряд з молоддю вийшли на поле й такі наддосвідчені «зубри», як Вадим Сівак, Мирослав Шуляк, Руслан Шостацький і навіть граючий головний тренер команди Андрій Лещенко. Натомість у «Сокола» практично усі провідні гравці з різних причин не могли допомогти команді, тож з більш-менш досвідчених гравців гру розпочинали тільки Даніїл Гапон та Андрій Бондарчук. А разом з ними вийшла молодь, причому більшість якої ще суттєво не дотягує навіть до 20-ти років.

Напевне в значній мірі саме з цієї причини «соколята» уже в дебюті гри примудрилися втратити м’яч, що називається, практично на рівному місці і подоляни, перевівши гру у три передачі з лівого флангу своєї атаки на правий, вивели у прорив Павла Пістолюка, який виконав першу спробу у матчі, а Вадим Сівак майстерно її реалізував — 0:7. Відкривши рахунок у грі, підопічні Андрія Лещенка продовжували контролювати хід поєдинку, однак львів’яни достатньо вміло оборонялися та при першій нагоді намагалися вибігати в контратаки. І в одній з них підопічні Юрія Грабовського та Валентина Корчака зуміли дійти до залікової зони «Поділля» на небезпечну відстань, але довести справу до результативної дії нашим хлопцям не вдалося. А перед свистком арбітрині зустрічі Ірини Байкул з Одеси на перерву суперник провів затяжну атаку по центру, в фіналі якої 17-річний Ігор Романовський прорвав оборону «Сокола» по центру і поклав другу спробу команди з Хмельницького, а Вадим Сівак й цього разу зі стандарту пробив влучно. 0:14 — саме такі цифри горіли на табло столичного стадіону «Спартак» упродовж перерви.

Те що не вдалося нашій команді зробити в атаці у першій половині зустрічі, вона втілили у життя в другому таймі. На 9-й хвилині Роман Помірчий в центрі поля віддав передачу на Андрія Бондарчука і п’ятий номер львів’ян, показавши усіма своїми діями суперникам, що шукає кому з партнерів віддати передачу, несподівано включив максимальну швидкість і немов на мотоциклі пронісся повз гравців «Поділля». За кілька митей він поклав першу спробу «Сокола» в матчі. На жаль, реалізація у його виконанні була невдалою, тож рахунок скоротився до 5:14, а могло бути й 7:14. Однак уже за хвилину суперник розіграв комбінацію, яка завершилася третьою спробою для подолян від Руслана Шостацького, щоправда так само без точного удару зі стандарту — 5:19. А остаточний рахунок було встановлено на останній хвилині гри, коли партнери вивели у прорив по центру Павла Пістолюка, який учетверте поклав «диню» в залікову зону «Сокола», а Нікіта Корольчук її влучно реалізував. Тож фінальний свисток зафіксував поразку «Сокола» з рахунком 5:26.

Програвши хмельничанам, львів’яни у своєму другому матчі Кубку України грали проти столичного клубу GUR. Переможець цього поєдинку, згідно з Регламентом, у фінальній частині турніру мав зіграти за п’яте місце з тим, хто виявиться сильнішим у зустрічі столичного «Політехніка» та новоствореного клубу «Ветеран» з Олександрії. Звісно, підопічні Юрія Грабовського та Валентина Корчака виходили на гру виключно з думками про звитягу. Хоча слід зазначити, що більшість фахівців у цьому протистоянні віддавали перевагу «гурівцям», у яких в порівнянні із «соколами», був більш досвідчений та зіграний склад.

Однак початок матчу був повністю за львів’янами. «Сокіл» одразу пішов вперед великими силами і вже на 2-й хвилині отримав сутичку в лічених метрах від залікової зони киян. М’яч у гру ввів Роман Помірчий, його партнери перештовхали суперників і сам же шостий номер «зелено-чорних» підібрав ігровий снаряд й за мить відкрив рахунок у грі (5:0), а Андрій Бондарчук, спокійно реалізувавши спробу, збільшив його до 7:0.

«Гурівці», пропустивши фактично перше ж атаку в матчі, намагалися якомога швидше відновити статус-кво. Однак «соколи» завдяки щільному захисту доволі впевнено стримували атакувальні випади столичної команди. А на 5-й хвилині Богдан Булгаков, перехопивши м’яча, самотужки понісся в контратаку по центру. Його щоправда наздогнав гравець GUR, але «десятка» львів’ян, вже лежачи на газоні, в останній момент встиг віддати передачу на Даніїла Гапона, який понісся за ним, як тільки той побіг у сторону залікової зони киян. Перший номер «Сокола» спокійно поклав другу спробу «зелено-чорних» поблизу кутового прапорця на лівому крилі. Андрій Бондарчук пробивав стандарт далеко з не найкращої позиції — практично від лівої бровки. Удар був непоганим, але у ворота м’яч не залетів. Тож перевага «Сокола» у рахунку збільшилася до 12:0, а могло бути й 14:0.

Дві результативні атаки додали впевненості нашим хлопцям і на 7-й хвилині вони організували ще одне, уже третє поспіль підкорення «міста» суперника. Цього разу Роман Помірчий, отримавши м’яча, прийняв не по рокам виважене рішення: дочекався, коли прудконогий Даніїл Гапон набере швидкість і своєчасно віддав йому передачу на хід. Перший номер «зелено-чорних» легко «розірвав» оборону «гурівців» і поклав третю спробу. Андрій Бондарчук удруге з трьох спроб майстерно виконав стандарт і змінив цифри на табло на 19:0.

На жаль, виконавши три спроби з двома реалізаціями, наші хлопці десь підсвідомо вирішили, що в першій половині матчу уже нічого на полі не відбудеться. Адже до перерви залишалися лічені секунди. Ось тут і далася взнаки нестача досвіду нашої молоді. Втративши наприкінці першого тайму ігрову концентрацію, «соколи» проґавили стрімку атаку «гурівців», тим самим дозволивши киянам не лише покласти першу спробу, а й при цьому й мати ідеальну позицію для її реалізації. Тож скориставшись помилкою львів’ян, як то кажуть, на всі сто, гравці GUR не тільки заробили свої перші ігрові очки у матчі, а й що можливо навіть і більш важливо, повернули собі психологічну впевненість та віру в те, що у цій грі для них ще не все втрачено. Замість того, щоб піти на перепочинок за «сухого» рахунку 19:0 на користь «Сокола», команди завершили першу половину з цифрами на табло 19:7. А це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

Відчувши наприкінці першого тайму «смак крові», гравці GUR другу половину зустрічі розпочали дуже рішуче, практично усією командою пішовши вперед. І як це не прикро, але мусимо визнати, що такого тиску наші молоді гравці не витримали. Ні, вони не «розсипалися», але увесь другий тайм складалося враження, що вони думали тільки про одне — як втримати переможний для себе рахунок. І їм майже вдалося це зробити. Адже коли пішла передостання хвилина поєдинку, рахунок все ще залишався 19:7 на користь львів’ян. Однак «гурівці» не зупинялися і в підсумку зуміли вирвати перемогу. Спершу вони прорвали оборону «зелено-чорних» по центру і скоротили відставання до п’яти ігрових пунктів — 19:14. Одразу після цього арбітриня поєдинку, а нею, як і в першому матчі за участю «Сокола» була одеситка Ірина Байкул, за неправильний захват видалила з поля на дві хвилини гравця команди GUR. Тож здавалося, що тепер шансів у киян на порятунок немає жодних, тим паче, що м’яч був у наших хлопців. Однак саме в цей момент і дався взнаки мінімальний ігровий досвід, а точніше майже повна його відсутність у більшості «соколят». Замість того, щоб контролювати м’яч до завершення гри, адже рахунок все ще був на нашу користь, львівська молодь вирішила спробувати реалізувати свою чисельну більшість, тож пішла в атаку. І як частенько трапляється в подібних ситуаціях, в підсумку втратила м’яч та дозволила супернику не тільки провести результативну контратаку, а ще й покласти «диню» у залікову зону прямісінько по центру. Одразу після влучно виконаного «гурівцями» стандарту, пролунав фінальний свисток, який зафіксував болючу і по-справжньому прикру поразку «Сокола». Команда вигравала по ходу поєдинку 19:0, а в підсумку програла з різницею у два ігрові очки — 19:21…

Прикра поразка від GUR по хорошому розізлила львів’ян і в своєму третьому, заключному матчі за підсумкове сьоме місце проти новачка турніру клубу «Ветеран» з Олександрії, підопічні Юрія Грабовського та Валентина Корчака, що називається, пройшлися катком по супернику. Втім, не будемо перебільшувати рівень гри «зелено-чорних» в цьому поєдинку. Адже голодним та по-спортивному злим молодим «соколам» протистояв регбійний колектив, сформований з досвідчених, але вже достатньо вікових гравців, серед яких найбільш відомим напевне є Максим Дуля. Зазначимо також, що більшість «біло-бордово-жовтих» наразі служать у лавах ЗСУ, тож зіграти три матчі впродовж одного ігрового дня з невеликими перервами для них було доволі важкувато.

Рахунок у матчі було відкрито вже у першій атаці львів’ян. Роман Помірчий у середині поля зімітував передачу на правий фланг атаки, а сам швиденько лівим крилом пронісся до залікового поля і поклав першу спробу акурат по центру. Реалізувати стандарт з такої позиції для удару Андрію Бондарчуку не склало жодних проблем і рахунок було відкрито — 7:0. А за дві хвилини п’ятий номер «зелено-чорних» наочно продемонстрував, що вміє не тільки реалізовувати, а й самотужки заносити спроби. Втім, цікаво, що якраз ставши автором другої спроби «Сокола» в цій грі, влучно виконати стандарт Бондарчуку не судилося, тож цифри на табло змінилися на 12:0, а могло бути 14:0. До завершення першого тайму львів’яни ще двічі провели повноцінні результативні дії. На 5-й хвилині Іван Окопний, а на 7-й Даніїл Гапон, отримавши м’яч на швидкості поблизу середньої лінії, розривали захисні редути «ветеранів» та виконали третю і четверту спроби відповідно, а Андрій Бондарчук в обох випадках майстерно скерував ігровий снаряд у ворота суперника при їх реалізації. Тож після першого тайму на табло горіли цифри 26:0 на користь галичан.

У другій половині зустрічі розвиток подій на полі не змінився. Більше того, аби виконати першу результативну дію по перерві, «соколам» знадобилося лише якихось 20 секунд. Автором п’ятої спроби львів’ян став Богдан Булгаков, який отримавши на ходу ігровий снаряд в середині ігрового майданчика, стрілою пронісся по центру, а Даніїл Гапон наочно продемонстрував, що в складі «зелено-чорних» майстерно виконувати стандарти вміє не тільки Андрій Бондарчук — 33:0. Минуло трохи більше двох хвилин, як галичани довели, що вміють дотискати суперника й у позиційній атаці. Шосту командну та особисту другу спробу поклав Даніїл Гапон і він же вдруге влучно пробив реалізацію, тим самим округливши рахунок до 40:0. У середині другого тайму Даніїл Гапон міг оформлювати «хет-трик», але в останній момент віддав м’яча Андрію Бондарчуку який поклав свою другу спробу та сам же її реалізував — 47:0.

Але навіть маючи більше, ніж переконливу перевагу у рахунку, підопічні Юрія Грабовського та Валентина Корчака не вгамували свою атакувальну жагу. На 12-й хвилині завдяки щільному командному пресингу вони змусили «біло-бордово-жовтих» помилитися при спробі організувати атаку, перехопили ігровий снаряд і миттєво кинули у черговий рейд по центру Богдана Булгакова, який легко відірвався від переслідувачів й слідом за Андрієм Бондарчуком та Даніїлом Гапоном також оформив «дубль». При цьому Андрій Бондарчук й цього разу зі стандарту поцілив у ворота — 54:0. А за хвилину свої швидкісні якості у всій красі продемонстрував Яромир Яремус, який отримавши м’яча в середині поля, змістився на праве крило атаки і по великому радіусу обійшов трьох суперників, так і дозволивши жодному з них звалити себе з ніг й по центру воріт поклав «диню» в залікове поле. Андрій Бондарчук й цього разу стандарт виконав влучно — 61:0.

А підсумкову крапку в цій грі «соколи» поставили в останній своїй атаці. Роман Помірчий віддав м’яча на хід Андрію Бондарчуку, а той на вході у залікову зону «ветеранів» відпасував на Антона Нікуліна і багаторічний керівник офісу спорту Львівської міської ради, заслужений тренер України з карате та ще донедавна головний тренер нашої національної «синьо-жовтої» команди з цього виду спорту, який у свої 44 роки цього сезону дебютував у регбі в складі «Сокола», поставив фінальні цифри на табло столичного стадіону «Спартак» — 66:0!

Зазначимо, що найрезультативнішим гравцем матчу став Андрій Бондарчук, який приніс нашій команді 22 ігрових очка — дві спроби та шість реалізацій. А загалом за три матчі в його активі три покладені спроби та вісім влучних ударів зі стандартів. Тим самим, набравши 31 ігрове очко, Андрій став найкращим бомбардиром звітного Кубка України–2026, з чим ми його і вітаємо!

Додамо, що впевнено обігравши дебютанта змагань національного рівня, команду «Ветеран» з Олександрії, у підсумковій класифікації Кубка України 2026 року з регбі-7 серед чоловічих команд львівський «Сокіл» посів сьоме місце. Могла бути й щонайменше шоста, а можливо і п’ята позиція… Та головне, що наша молода команда в кожній грі, незважаючи на силу суперника, з першої і до останньої хвилини намагалася грати на своєму максимумі. А жага до самовідданої боротьби та чимало ігрових відтинків й результативних дій, як і набиті гулі та допущені помилки, стануть тим надбаним безцінним досвідом, який дозволить «зелено-чорним» та їхнім тренерам розвиватися і прогресувати в ігровому плані та вже у найближчому майбутньому досягати перемог й завойовувати призові місця на найпрестижніших турнірах національного рівня, а також найкращим гравцям «Сокола» вже у складі національних збірних України успішно захищати спортивну честь «синьо-жовтого» прапора на головних змаганнях континентального і планетарного рівнів та досягати особистого міжнародного визнання.