☰
08.12.2021
Змагальний сезон 2021 року в українському джиу-джитсу рухається до завершення. У розкладі на цей рік залишився фінальний завершальний турнір Ліги TMS та одна з найяскравіших подій – командний чемпіонат WALL TO WALL, який відбудеться 18 грудня у Дніпрі. Збірні України, Ізраїлю, Польщі та Казахстану зустрінуться, щоб битися за великий призовий фонд та звання найкращої команди з бразильського джиу-джитсу.
Капітан збірної України - коричневий пояс Влад Ярощук розповів в інтерв'ю про те, яку роботу проробив цього сезону і якої боротьби чекати фанатам від турніру TMS: WALL TO WALL.
Владе, яким був для тебе цей рік? Чи зможеш згадати всі змагання, в яких взяв участь?
Загалом цього року мені вдалося виступити на семи турнірах. На початку року це був UMA CUP BJJ, де я виграв свою вагову категорію, але поступився боротьбою за бронзу в абсолютній категорії. Далі, після довгої перерви, в мене було кілька турнірів від Ліги ТМS: TMS UKRAINIAN CUP, TMS UKRAINIAN CHAMPIONSHIP, TMS DARKSIDE та TMS GRAND PRIX. Через два тижні після TMS GRAND PRIX я виступив на чемпіонаті світу за версією AIGA у Стамбулі. Ще взяв участь у Чемпіонаті України з джиу-джитсу у Кривому Розі, це був єдиний турнір цього року, де я виступав у кімоно.
І хоча організація турніру була не на найвищому рівні, мені сподобалося боротися у гі. Було приємно повернутися до цього формату через стільки часу. Особливо мені запам'ятався проект DarkSide, у якому я спробував приміряти на себе роль Конора Макгрегора. Але, зрештою, програв больовим на ногу. Це стало для мене добрим уроком і змусило розвиватися в тому технічному аспекті, де я мав прогалини.
І як ти відчував себе у ролі Конора МакГрегора?
Насправді це було досить прикольно та весело. Попри те, що я програв 500 доларів. TMS DARKSIDE – незвичайний турнір, можна кинути виклики супернику та робити ставку на свою перемогу. Я вирішив не розмінюватися на дрібниці і прийняв виклик ізраїльського спортсмена з найвищою ставкою на цьому івенті. Дуже повірив у себе, записував будь-які звернення та всіма способами підігрівав інтерес до турніру.
Незважаючи на те, що я у цій сутичці поступився, мені вдалося запам'ятатися людям. Моя фраза "Здорова, Омер" з відеозвернення до суперника стала своєрідним мемом. А той факт, що я так лихо програв 500 доларів, досі мені періодично пригадують.
Як загалом оцінюєш свої виступи цього сезону? Чи задоволений ти результатами?
Можу сказати, що це перший рік, який я повністю присвятив підготовці під специфіку правил submission only. Не все йде гладко, періодично з'являються певні проблеми. Наприклад, на TMS GRAND PRIX я зіштовхнувся із новою для себе проблемою. Найчастіше, якщо під час сутички зайняти домінуючу позицію: сайд-контроль, маунт або бек-маунт, ти змушуєш суперника активно захищатися і виходити з цього положення. У цей момент він відкривається для болючого прийому. Але на турнірах, де немає балів, суперник може йти в глухий пасивний захист і просто лежати «колодою», не даючи можливості провести больовий. Через те, що я не був готовий до цього, я і втратив чемпіонський пояс. Тому після всіх змагань я проводжу роботу над помилками та враховую їх у подальшій підготовці.
Крім того, цього року намагаюся підходити до тренувань максимально професійно – приділяти увагу не лише фізичній та технічній підготовці, а й психологічній. І хоча мені не завжди вдається перемагати, я відчуваю, що результати є. Тому можу сказати, що собою задоволений.
Цього року ти перейшов до нового поясного дивізіону – отримав коричневий пояс. Чи ти відчував у зв'язку з цим якісь складності чи навпаки — правила цього дивізіону відкривають нові можливості?
Завдяки участі в "submission only" турнірах TMS, боротися за правилами коричневих та чорних поясів я розпочав ще за півтора роки до атестації. Тому для мене жодних труднощів не виникло.
Цікаво було б виступити за коричневими поясами на турнірах IBJJF та відчути конкуренцію на міжнародному рівні. Але на даний момент жодних труднощів не виникало і навіть навпаки, у рамках цих правил я можу виявити всі свої сильні сторони.
Зовсім недавно ти у складі збірної України брав участь на чемпіонаті світу від AIGA у Стамбулі, в рамках якого відбулися командні змагання. Такий же формат чекає на тебе 18 грудня на TMS: WALL TO WALL. Ці турніри чимось відрізнятимуться один від одного?
На мою думку, командні турніри з БЖЖ та греплінгу – найбільш недооцінений формат. Тому що такі змагання є найбільш видовищними і мають великий потенціал для залучення глядачів.
Незважаючи на те, що обидва турніри — командні, є велика різниця у правилах. За правилами TMS: WALL TO WALL команди складаються із п'яти осіб. Кожна збірна виставляє на бій по одному спортсмену.
Переможець цієї пари зустрічається із наступним представником команди суперника. І так відбувається, поки що одна з команд не «виб'є» всіх супротивників. Боротьба ведеться за правилами "submission only".
У AIGA боротьба ведеться на бали. Команди складаються із семи осіб. Випадковим чином визначається черговість виходу спортсменів, після чого кожен учасник бореться із суперником лише своєї ваги. Боротьба триває до чотирьох перемог. Формат AIGA передбачає більший фактор випадковості. І у ньому меншу роль грає тактика, як у WALL TO WALL.
Який із цих двох форматів тобі подобається більше?
Обидва формати цікаві. Але мені, щиро кажучи, більше подобається WALL TO WALL і в цілому формат "submission only".
Чи відчувається більша відповідальність за командний результат? Чи, навпаки, підтримка команди дозволяє розслабитись і краще налаштуватися на боротьбу?
Звичайно, відчувається відповідальність. Тому що твоя поразка може коштувати команді одного бала, як це було на AIGA. Або якщо ми говоримо про WALL TO WALL, то рано чи пізно залишається один учасник і в його руках перебуває доля команди. У цей момент дуже важливим є те, як спрацює психологія спортсмена.
Є люди, які сильно «горять» на змаганнях та можуть не винести тягар відповідальності. А є спокійніші спортсмени, і якщо залишився саме такий — він може принести команді перемогу. Не можу не похвалитися, у мене так було на проекті TMS Lions. Я залишився один проти чотирьох учасників команди суперника. І завдяки тому, що я зібрався і не відчував хвилювання, мені вдалося перемогти всіх.
Чим відрізняється підготовка до WALL TO WALL від підготовки до звичайного чемпіонату?
Цього разу нам вдалося провести круті збори на базі мого залу у Харкові. До нас приїхали члени збірної України, ми поділилися з ними своїм досвідом, вони показали якісь свої напрацювання. На мою думку, це дуже посилило нашу команду. І якби такі збори проводилися частіше, то українське джиу-джитсу розвивалося б лише швидше.
Результат турніру WALL TO WALL може залежати від порядку, в якому змагатимуться спортсмени. Чи є якась особлива стратегія щодо цього?
Якщо проаналізувати історію командних турнірів Ліги TMS, то ми побачимо, що команди, які звертали увагу на тактику та черговість виходу своїх спортсменів, здебільшого перемагали. Я не розкриватиму карти і говорити яка у нас тактика. Але можу сказати, що ми на цей аспект витратили багато часу і продумали вихід так, щоб кожен зі спортсменів нашої збірної виявив себе з найсильнішого боку.
Що можеш сказати про суперників збірної України?
Гарні команди з Польщі, Казахстану та Ізраїлю. З частиною хлопців я вже зустрічався. Здорова, Омере! Привіт, Руслане (сміється). На жаль, двом спортсменам: з команди Ізраїлю та з Казахстану, я поступався. Тому на WALL TO WALL збираюся взяти реванш. Загалом команди дуже сильні й рівні, думаю, буде цікаво.
Ти говориш про реванш. Нас чекає особиста вендета?
Як я вже казав, улітку я брав участь у проекті TMS DARKSIDE. Там ми зустрілися з Омером Емануелі. Тоді я йому поступився, програв болючим на ногу. Ця поразка показала деякі прогалини у моїх знаннях.
За минулі чотири місяці ці прогалини ми закрили. Обіцяю, наступна наша зустріч із Омером буде набагато цікавішою.
Kamp-Sport
