☰
29.04.2021
Нещодавно у швейцарському Базелі завершився чемпіонат Європи зі спортивної гімнастики. Україна здобула на ньому три медалі. Бронзу взяли сімнадцятирічні Ілля Ковтун (індивідуальне багатоборство) та Анастасія Бачинська (вправа на колоді). Золото в опорному стрибку, друге поспіль на чемпіонатах Європи, виборов Ігор Радівілов. А ще ми точно побачимо його на Іграх в Токіо, адже ліцензію Ігор завоював ще у 2019. Кореспондент Kamp-Sport розпитав чемпіона про програму, конкуренцію та популяризацію спорту.
Ігорю, як оціните свій виступ на чемпіонаті Європи? На що розраховували перед його початком?
Розраховувати ми не розраховували. Ми завжди налаштовуємося на боротьбу за медалі. Це в першу чергу. Деколи складається, деколи ні. Але наш результат є закономірним, зважаючи на підготовку.
Чи здивував вас хтось з українців своїм виступом на цих змаганнях?
Здивував? Ще раз повторюся, що хто як працював – ті місця й посів. Молодий Ілля Ковтун відпрацював, доклав чимало зусиль і завоював бронзову медаль. Все очевидно й закономірно.
СПОДОБАЛАСЬ СТАТТЯ? ПІДТРИМАЙ НАС ПІДПИСКОЮ НА FACEBOOK, INSTAGRAM ТА YOUTUBE.
Слідкуєте за підготовкою своїх конкурентів з інших країн? Чи спілкуєтеся з ними?
Ми давно знайомі між собою. Я знаю на що здатні вони, вони знають на що здатен я. Не слідкую за ними, просто кожен робить свою роботу. Зустрічаємося на змаганнях і тоді з’ясовуємо хто кращий.
Скільки ще змагань буде до початку Олімпійських Ігор?
Якщо все залишиться в силі, то залишаються ще два етапи Кубка світу: Осієк (Хорватія) та Катар. На них вже не буде можливості добору на Олімпійські ігри, тому склад учасників на Токіо ми вже знаємо.
В Ріо у вас була чи не найскладніша програма. Чи змінилося щось зараз?
Якщо дивилися чемпіонат Європи, який лише на днях завершився, то могли бачити, що моя база поки найвища.
Вас та вашу дружину Ангеліну часто включають у різноманітні рейтинги найкрасивіших пар українського спорту. Наскільки приємно отримувати таке визнання?
Звичайно приємно отримувати таку увагу від людей. Зараз живих заходів, де запрошували б пари немає, але в інтернеті відзначають і це приємно.
Як загалом оцінюєте останній рік в плані впізнаваності українських спортсменів? Чи відчули якісь зміни на собі?
Я вважаю, що популяризація нашого виду спорту в Україні на рівні, близькому до нульового. Люди не мають навіть уявлення що це за вид спорту: чемпіонати Європи та світу, етапи Кубка світу ніде не транслюються. Вважаю, що це великий мінус. І мова не лише про спортивну гімнастику, а й чимало інших видів спорту. Один футбол у нас на слуху.
Це на слуху і це є предметом обговорення у багатьох спортивних колективах. Люди докладають чимало зусиль, підіймають прапор України у світі, а цьому мало уваги приділяється зі сторони медіа, рекламних агентств.
Є зворотні приклади?
В Європі спортивна гімнастика дуже популярна. У Швейцарії, де відбувався чемпіонат Європи, люди просто з розуму сходять. На самі змагання нікого, окрім членів федерації, не пускали, але на вулицях було чимало людей з банерами, плакатами, які хотіли отримати автограф, сфотографуватися. Це вражає і це є тим, що разюче відрізняє Україну від інших країн.
Який вклад у цю впізнаваність можуть робити самі спортсмени? Є приклад росіянина Нагорного, який має досить популярний канал на YouTube.
Якщо брати саме цей приклад, то варто розуміти, що Нікіті Нагорному самому цікаво цим займатися, він такий хлопець. Хоч і не зобов’язаний цим займатися. У них гімнастика розвинена на всіх рівнях: не лише спортивному, а й інформаційному. Є люди, що ведуть офіційний сайт та сторінки, є відповідальний за всі комунікації з пресою, які працюють на ставці та отримують за це гроші. Тому і йде розвиток. Справа не лише в ньому. Для нього це швидше хобі, яке йому цікаве і яке дає результат.
СПОДОБАЛАСЬ СТАТТЯ? ПІДТРИМАЙ НАС ПІДПИСКОЮ НА FACEBOOK, INSTAGRAM ТА YOUTUBE.
Кожна перемога – емоції. Наскільки ці нагороди відрізняються від перших? Чи вони усі мають для вас однакову вагу?
Будь-яка перемога, будь-то чемпіонат України, Європи чи світу спочатку викликає думки про величезну роботу, пророблену заради того, аби стояти зараз на п’єдесталі. Будь-яка медаль, бронзова, срібна чи золота є свідченням величезної роботи та є дуже важливою.
Тарас Жеребецький
