☰
11.12.2025
Юний футзаліст Олександр Шпак провів надзвичайно насичену осінь: півфінал Євро U-19, «срібло» чемпіонату світу серед учнів та важливі матчі в Першій лізі за львівський in.ІТ.
17-річний вихованець КІВСу уже встиг пройти шлях від дитячо-юнацького футболу до перемог у складі юнацької збірної України з футзалу. У розмові Олександр Шпак поділився враженнями від міжнародних турнірів, оцінив сезон у клубі та розповів про ключове рішення продовжити кар’єру у футзалі.
Олександре, наприкінці листопаду в складі Юнацької збірної України ти виборов срібні медалі чемпіонату світу серед учнів. Як загалом оціниш виступ вашої команди і чи задоволені в збірній результатом?
Перед збірною поставили найвищі цілі на турнірі. Ми дійшли до фіналу, як і планували. Розуміли важливість цього матчу і, що стоїть на кону. У фіналі в першому таймі все наче було добре, але згодом бразильці перевернули гру й ми поступилися. Як-не-як, посіли друге місце, тож тренери та гравці, вважаю, задоволені. Хоч, звісно, коли граєш у фіналі, то хочеться дійти до кінця та здобути «золото». Принаймні мали всі шанси перемогти.
До Бразилії з нами поїхало кілька нових хлопців. Зараз продовжує формуватись новий склад збірної України U-19. Вперше грали разом у команді і в той же час показали хороший результат. Змогли зігратись за короткий час.
Прокоментуй фінал проти суперників з Бразилії. По ходу матчу ви швидко вийшли вперед, але згодом господарі турніру здійснили камбек – 2:4…
Знову ж таки, наша команда добре зіграла в першому таймі. Можливо, важливим фактором була відсутність вихідних. Бразильці натомість мали аж два дні відпочинку. В другому таймі було помітно, що нам складно. Відчувалась загальна втома.
Чим, на твою думку, виділяються бразильські футзалісти і що корисного вдалося почерпнути з поєдинку проти них?
Вони все-таки індивідуально сильні та виняткові гравці. Їхня техніка, особлива робота з м’ячем багато що вирішують. В цьому вони дуже сильні. Зіграти проти будь-кого з них один в один вкрай важко. Проте ми переконались, що проти них не те, що можна, а треба грати. Мали спочатку перевагу в рахунку.
За місяць до цього був ще один великий турнір – чемпіонат Європи U-19, де Україна дійшла до півфіналу. Які враження по собі залишила першість континенту і що можеш сказати про рівень змагань?
Рівень – найвищий. Це стосується і організації, і гри всіх команд. Емоції після такого турніру залишаються тільки приємні. Особисто для мене це був перший такий великий турнір, тому я щасливий, що маю нагоду представляти Україну разом із партнерами по команді серед інших представників Європи.
Якщо порівнювати Євро U-19 і ЧС серед учнів, то наскільки відчувалась різниця в цьому факторі?
Турніри помітно відрізнялись один від одного. На чемпіонат світу приїхали шкільні збірні й дехто не мав раніше досвіду ігор на професійному рівні. А чемпіонат Європи – це дуже серйозний турнір. Всі збірні ретельно готувалися до цих змагань і, мабуть, ставили високі цілі. На мою думку, про різницю немає що говорити. Але ми на кожному чемпіонаті віддавалися на максимум. Про те, щоб розслабитись на окремі матчі навіть ніхто і не думав.
Один із найважливіших і драматичних видався матч проти Італії за вихід до півфіналу. Ти зумів відзначитися забитим м’ячем у ворота італійців. Пригадай цю гру і поділися, завдяки чому Україні вдалося переграти Італію?
Впевнений, що перемогли завдяки бажанню. Ми більше хотіли здобути перемогу, довго налаштовувались на цей матч. Кожен мав розуміння, що потрібно показати сто відсотків своїх можливостей, аби вийти в півфінал. З таким налаштуванням, яке мала наша команда, в нас не було жодних шансів програти. На майданчику відчувався єдиний колектив, який прагнув перемогти.
Далі на вас чекав півфінал проти збірної Іспанії. До речі, там також був гол на твоєму рахунку. Як вважаєш, чого українській команді не вистачило у цьому двобої?
Все пішло не так, коли почали пропускати прикрі голи внаслідок наших помилок і контратак суперника. Після п’ятого голу всі знітились і шансів виправити ситуацію було мало. Такі поразки є дуже болючими, проте вважаю, що з них треба робити правильні висновки.
Як щодо настрою в команді після поразки в півфіналі? Чи складно було потім налаштовуватись на наступний турнір?
Зрозуміло, було чимало негативних емоцій. Мали бажання перемогти. Мені особисто було важко перелаштуватись на чемпіонат України, оскільки я грав на юнацькому турнірі. А потім одразу повернувся до дорослого футзалу. Але скиглити точно не варто. Треба рухатись далі, адже попереду наступні турніри а шанси показати себе ще краще.
Який найяскравіший спогад із чемпіонату Європи можеш згадати? Можливо, запам’яталась якась кумедна історія?
Чесно кажучи, ми були серйозно налаштовані на Євро. З дисципліною все було в порядку, тому жарти складно пригадати. Але мій найкращий спогад – це гол у ворота Італії. Неповторні емоції, які я буду пам’ятати, напевно, завжди. Це був дуже важливий поєдинок і долучитися до перемоги збірної своїм голом – неймовірні враження.
Поговорімо про виступи за in.ІТ. Зараз команда йде на п’ятому місці із вісьмома очками після дев’яти турів. Наскільки складним є поточний сезон для команди в Першій лізі?
Цьогоріч Перша ліга є дуже цікавою. Мені подобається висока конкуренція, в кожному матчі маємо справжній бій. На мою думку, боротьба буде йти до останнього туру. Найважливіше – перемогти в найближчих поєдинках. Ми прагнемо вийти в плей-оф, тому роботи ще дуже багато. Налаштовуємось тільки на перемоги. По-іншому ніяк.
Після минулого сезону in.ІТ вирішив грати замість Екстра-ліги в Першій. Якщо говорити про це в плані майбутніх перспектив, таке рішення правильне?
Думаю, що так. Ми хочемо грати в Екстра-лізі за спортивним принципом. Для команди це тільки плюс, адже зараз ми все більше розвиваємось і працюємо над собою. Поступово ми зможемо повернутись у найвищій дивізіон і, найголовніше, будемо повністю відповідати рівню конкурентної команди в Екстра-лізі.
У сезоні-2024/25 ти дебютував за львівську команду в Екстра-лізі й навіть мав голи на власному рахунку. Що відчував під час цих матчів, коли ти перейшов на зовсім інший рівень?
Тоді відчував багато відповідальності. Коли виходив на перші ігри, то трохи присутнім був мандраж. Але партнери по команді постійно допомагали мені, підказували та підтримували. Справлявся наче з усім, за що дякую хлопцям і тренерам. Безумовно, це цінний досвід, адже я грав проти сильних суперників.
Яким матчем у поточному розіграші Першої ліги найбільше в твоїй команді задоволені?
Тут, напевно, без особливих варіантів – матч із «Альянсом». Львівське дербі, на яке прийшло подивитись багато людей. Атмосфера незабутня. І, звісно, ми перемогли на останніх секундах. Я впевнений, що ця перемога надихнула команду далі працювати і здобувати результат. Тож з нетерпінням чекаємо на наступні матчі з ними.
Тобто «Альянс» встиг вже стати для in.ІТ повністю принциповим суперником?
Звісно, це тепер наш один із головних принципових суперників. Львівське дербі – це говорить про все. До того ж нещодавно другий тренер, Олег Галамага, очолив «Альянс». Відчуваю, що принциповість і цікавість нашого протистояння зросте ще більше.
Як тобі грати під керівництвом Назара Станкевича? Які головні вимоги наставник ставить перед вами?
Я багато навчаюсь в Назара Івановича. Дуже радий грати в його команді. Він завжди хоче, щоб ми грали у свою гру, не відбивались і не сиділи в обороні. Акцент робиться на атакувальний футзал. Тож ми робимо все, щоб виконувати на тренуваннях і в матчах його вказівки.
Розкажи загалом про свій шлях у спорті, адже відомо, що твоя футзальна кар’єра розпочалась відносно не так давно. Була й сторінка життя, пов’язана з футболом. Як з’явилась можливість грати в складі in.ІТ?
Взагалі все розпочиналось зі школи львівських «Карпат». Після «зелено-білих» був хороший час в ДЮФШ ФК «Львів». Виступав із своїми однолітками в найвищому дивізіоні – в Еліт-лізі ДЮФЛУ. І ключовий момент відбувся, коли я мав проводити свій випускний рік у складі ФК «Львів» U-17. Тоді я вже поєднував футбол і футзал. Мені зателефонували з in.ІТ і з ФК «Львів». Запропонували підписати контракт і долучитись до старшої команди. Після довгих роздумів обрав футзал. Наче непогано виходить (сміється), тож вибір виглядає правильним.
Чи складним було рішення продовжити кар’єру власне у футзалі? Що стало ключовою перевагою?
Чесно кажучи, довго думав і обрати було нелегко. Не знаю, що стало ключовим моментом. Це було просто моє рішення. Зробив, як відчував. Ні на мить не шкодую. Сподіваюсь далі розвиватись та показувати себе якнайкраще.
Насамперед велика подяка Ростиславу Капітанцю. Він мене привів у футзал і завдяки ньому я пройшов увесь цей шлях. І зараз також допомагає, підтримує. Він, зокрема, посприяв моєму переходу. Мені згодом зателефонували президент Андрій Задорожний і тодішній тренер Андрій Федюк. Сказали, що бачать у мені перспективу і хочуть бачити в команді. Їм я також вдячний за можливість.
Яка твоя головна мета в спорті?
Заглядати так далеко складно. Але для мене головне знову зіграти на чемпіонаті Європи U-19 та нарешті перемогти разом зі збірною України. Ми показали не все, на що здатні. Тому тепер треба виходити до фіналу і здобувати золоті медалі.
Збірна тричі поспіль доходила до півфіналу і зупинялась. Зараз хочемо нарешті виправитись і виконати максимальні цілі.
А яку ціль ставиш перед собою прямо зараз?
Постійно прогресувати, щоб інші клуби мною цікавились. Хочу досягати максимальних висот. Так, зараз хочеться перемагати в кожній грі з in.ІТ і також посідати високі місця.
Нескромне запитання. На твоє бачення, які сильні ігрові характеристики можеш у собі виділити?
Відбір м’яча та удар.
Тебе визнано найкращим спортсменом Львова у жовтні, також про тебе зараз згадують чимало місцевих та українських спортивних медіа. Чи не відволікає зайва увага і чи відчуваєш якийсь тиск?
Взагалі не відволікає, адже я стараюсь про це не думати. Тиску жодного немає, хіба в кожному матчі відчуваю відповідальність. Це нормальні і важливі речі для спорту. Так, отримувати індивідуальні нагороди – це приємно і змушує працювати далі. Хочеться, щоб про тебе знали. Але мені лише сімнадцять років, тому зупинятись і відволікати свою увагу на такі речі не можна. Буду далі працювати, щоб про мене і мою команду говорили більше.
Олександр Шпак — вихованець КІВСу, директором якого є Олександр Хахула. Зараз він є гравцем футзального клубу In.IT, президентом якого є Андрій Задорожний. Уже кілька років вони тісно співпрацюють і разом розвивають футзал у Львові.
На фото: Андрій Задорожний та Олександр Хахула
Серед спільних ініціатив — відновлення штучного майданчика біля СЗШ №84, що стало важливим внеском у розвиток дитячого та юнацького спорту. Незабаром планується наступний етап — ремонт приміщення для комфортного функціонування майданчика, зокрема облаштування роздягалень і душових.
Також у планах — реалізація нових спортивних проєктів, спрямованих на подальший розвиток футзалу та створення якісної інфраструктури для молоді Львова.
Kamp-Sport
