ПОВАЖНИЙ ЮВІЛЕЙ ПЕРШОГО ВОРОТАРЯ «КАРПАТ»: ЮРІЮ СУСЛІ – 90!

Сьогодні, 5 лютого, виповнилося вже 90 (!) років найстаршому гравцеві в історії "Карпат", вихованцю закарпатського футболу, першому воротареві львівської команди Юрію Федоровичу Суслі, з чим ми його і вітаємо!

Юрій Сусла народився  5 лютого 1934 року у селищі Перечин (Закарпатська область). Виступав за команди: “Червона зірка” (Перечин) – 1952-53 рр., “Спартак” (Ужгород) - з 15 лютого до 11 жовтня 1954 р., ОБО (Львів) - з жовтня 1954 року, СКВО (Львів), СКА (Львів) - 1955-56, 1958-62 рр. ЦСКА (Москва, Росія) - 1957 р. (2 гри). Зіграв 194 гри у класі «Б».

Кар’єра в “Карпатах”: з 1 січня 1963 року до жовтня 1966 року. Зіграв 72 матчі. Дебютував 21 квітня 1963 року у матчі проти гомельського “Локомотива”.  Має вищу освіту. Закінчив Львівський інститут фізичної культури - 1966 р. У 1967-1974, 1976-1978 роках працював тренером команди “Карпати”. Майстер спорту СРСР. Володар Кубка СРСР 1969 р. 

З жовтня 1966 року Юрій Федорович Сусла почав працювати тренером-викладачем групи підготовки молодих футболістів при команді  майстрів “Карпати” (Львів). Згодом декілька десятиліть Юрій Федорович передавав свій невичерпний досвід молодому поколінню воротарів у СДЮШОР "Карпати", причому деякі з них і дотепер виступають у командах УПЛ.

Зі спогадів Юрія СУСЛИ: 

- Які згадки збереглися у Вашій пам’яті з дитинства?

- Пригадується більше негативне. Але скільки себе пам’ятаю, завжди любив футбол.

- Хто був причетний до того, що Ви стали воротарем?

- В дитинстві хотів бути нападником, але старші хлопці часто “пропонували” місце у воротах. Можливо, тому, що був спритним, завдячуючи своїй вродженій інтуїції. М’яч добре тримався в моїх руках. Тренер “Червоної зірки” Барталом Вейг запросив до цієї команди. Він і став моїм футбольним батьком.

- Невдовзі ви потрапили до ужгородського “Спартака”?

- Надійшов час військової служби, в Ужгороді обіцяли, що армія обійдеться без мене, якщо виступатиму за “Спартак”. Нас, воротарів, у команді було двоє - я і Папп.

- Але армії не вдалося уникнути...

- Тоді серед армійського керівництва було багато любителів футболу. Вони брали на “олівець” кожного майбутнього солдата. Восени 1954 року завезли у Львів, в 7-й полк (вул. Княгині Ольги), а весною у складі команди Окружного будинку офіцерів поїхав на тренувальний збір на Закарпаття. Тренували нас Мирослав Турко і Олексій Грінін, який скерував мене до московського ЦСКА. Та невдовзі я повернувся до іншої армійської команди - у львівський СКА. У своїй зоні 1958 року  посіли перше місце. Фінальну пульку за путівку у вищу лігу склали ще три армійські клуби - з Ростова, Свердловська та Хабаровська. Загалом, період виступів за СКА вважаю для себе досить вдалим.

- Наприкінці 1962 року стало відомо про створення нової профспілкової команди «Карпати». Як футбольний Львів сприйняв цю звістку?

- Уболівальники раділи, але керівництво міста було заклопотане. Восени команда “Сільмаш” виграла перехідний турнір за право виступати в класі “Б”. Від Федерації футболу надійшла звістка – для Львова зарезервовано додаткове місце, але треба створити профспілкову команду. Розпочалися пошуки потрібних клубу футболістів. Зі СКА запросили до «Карпат» мене, Віктора Іванюка, Володимира Валіонту і Олександра Філяєва. Тренер Олег Жуков займався формуванням команди.

- Перший матч за “Карпати” можете пригадати?

- Футболісти в полі одягнули зелено-білі майки з вертикальними смугами, білі труси і зелено-білі гетри. Я мав старий светр, у котрому виступав за СКА. (На жаль, не зберіг його на пам’ять, як і багато інших реліквій). На стадіоні СКА перемогли - 1:0 “Локомотив” з Гомеля.

- Через три роки Ви залишили великий футбол...

- І почав тренувати дітей, а від головної команди одержав запрошення проводити тренування з воротарями.  У 1969 році запропонували зайнятися також «розвідкою» суперників “Карпат”. Пригадую один випадок: “Карпати” готувалися до півфінального матчу проти миколаївського “Суднобудівника”. Я поїхав до Ростова оглядати гру майбутнього суперника СКА – ЦСКА. Довідався, де мешкають москвичі та, зустрівши Всеволода Боброва, пояснив для чого приїхав. Він допоміг влаштуватися в готель, а на прощання, жартуючи, порадив: “Їдь до Львова і готуй п’єдестал під Кубок!” Ці слова великого майстра виявилися пророчими. “Карпати” привезли кришталевий Кубок СРСР. Я ж гордий з того , що у цій перемозі є й моя частка праці.

- Приїхавши з Кубком, в місті на Вас чекали слава і нагороди...

- Уся слава належала гравцям, вони її заслужили найбільше. Їм присвоювали звання майстрів спорту, а наставникам – заслужених тренерів, правда без мене.

- Працюючи з дітьми, Ви були обізнані зі справами підготовки майбутніх футболістів.

- В дитячому футболі багато негараздів. Люди, котрі вкладають у нього кошти повинні зрозуміти, що це довготривала інвестиція. Адже йдеться про гарт дітей. 

Ветерани та вболівальники «Карпат» різних поколінь вітають Юрія Суслу з поважним ювілеєм і бажають йому міцного здоров’я та мирного неба!

Юрій Назаркевич, Kamp-Sport