ОЛЕГ БАРАН: ЗАВЕРШИТЬСЯ ВІЙНА – ЛЬВІВ’ЯНИ ПОБАЧАТЬ ОДИН З НАЙСИЛЬНІШИХ ЧЕМПІОНАТІВ СВІТУ

Минулого сезону гранд українського чоловічого волейболу «Барком-Кажани» дебютував у чемпіонаті польської Плюс Ліги. У наших друзів поляків волейбол – народний вид спорту, а тому не варто дивуватися, що польська Плюс Ліга – один з найсильніших та найрівніших чемпіонатів світу. Волейбольні матчі у Польщі часто збирають повні зали у різних містах країни. 

Дебютний сезон у Польщі «Кажани» завершили на 13-ому місці з 16-ти команд, однак гра команди показала неабияку перспективу. У багатьох матчах «Кажани» поступилися лише у вирішальній п’ятій партії.

У новому сезоні «Кажани» уже постануть перед своїми вболівальниками у сильнішому складі і гратимуть домашні матчі у містечку Велюнь. Президент команди Олег Баран в ексклюзивному інтерв’ю Kamp-Sport підтвердив нові серйозні трансфери, а також розповів чимало цікавих деталей про польський волейбол та роль у ньому представника зі Львова. Олег Володимирович також підтвердив той факт, що після завершення війни «Кажани» гратимуть у рідному Львові.

Олеже Володимировичу, коли і як у Вас народилася ідея заявити команду у чемпіонат Польщі? Нікому не секрет, що такі ідеї у Вас були ще перед початком повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Завжди думав про те, щоб волейбол в Україні піднявся на вищий рівень. Варіантів було кілька. Один з них – зробити лігу, в якій могли б грати різні команди з країн, де в чемпіонаті є один-два потужні за силою колективи. Мова йшла про Болгарію, Румунію та Чехію. З тими командами пробував вести діалог, пробував зробити лігу з чотирьох або з шести команд. Були у нас контакти з болгарами та білорусами. Тоді з білорусами ми ще спілкувалися і навіть з ними грали кілька матчів у Львові. Білорусь була також країною, яка мала бажання запустити таку лігу. Це було ще до того як поляки дали нам зелене світло на участь у своєму чемпіонаті. Поляки дали нам зрозуміти, що це реально. У 2018-2019 році ще не було повного розуміння, однак певні вектори стратегії нашого розвитку були. Хотіли зробити чемпіонат з кількома командами з призовим фондом. Кожен з клубів мав би зробити свій загальний внесок. Для гравців це було б додатковою мотивацією заробити. Коли мені поляки дали зрозуміти, що для нашої участі у чемпіонаті є «зелене» світло, ця ідея уже не мала сенсу.

Тобто з початку Ви десь не до кінця вірили в те, що «Кажани» можуть грати у чемпіонаті Польщі?

Так. В це важко було повірити. От Ви можете собі уявити, скажімо, участь київського «Динамо» у чемпіонаті Іспанії? Почалося все з того, що поляки приїжджали до нас на турніри і з нами знайомилися. Це була також маленька цеглинка в той будинок, який ми збудували. Ми проходили певні етапи, на кожному з яких ми приймали певні рішення. Це і аудит та рішення всіх команд. Ми ввійшли в Плюс Лігу як повноправний член, який отримав певну кількість акцій цього акціонерного товариства. Її має кожна команда.

Які вимоги були висунуті перед клубом для участі у чемпіонаті Плюс Ліги?

У нас мав бути зал, який мав відповідати параметрам ліги. Ну і, звісно, інфраструктура клубу та речі, які стосуються технічного та матеріального забезпечення. Зауважу, що 12 з 14 команд проголосували за нашу участь у чемпіонаті і це було ще до 24 лютого 2022 року.

Яким був для команди перший сезон в польській Плюс Лізі?

Думав, що команда буде виглядати краще, аніж це було насправді. Ми розраховували, що наші легіонери стабілізують гру команди. Наші гравці не були готовими до того середовища. Український волейбол не робить такого тиску на гравця як це відбувається в Польщі. Ти повинен постійно бути в тонусі: як і в психологічному, так і фізичному. Чемпіонат Польщі – це в більшості випадків великі зали, солідна аудиторія та значна увага. Усі гравці мають бути готовими. У тебе не буде часу допрацьовувати з гравцем якісь елементарні технічні речі. До січня 2023 року у нас ігри були майже кожних три дні.

Ви акцентували увагу на тому, що заявка «Кажанів» на участь у чемпіонаті була прийнята до повномасштабного вторгнення росії. Чи мали «Кажани» грати домашні матчі у Львові?

Так. Повернуся ще до початкової ідеї. Була домовленість, що матчі будуть відбуватися у палаці спорту «Галичина». Ця ідея пройшла шлях погодження. Польські клуби погодилися, що будуть приїжджати у Львові. Коли почалася повномасштабна війна, ми взагалі не знали чи будемо грати в Польщі взагалі. В лютому 2022 року частина гравців уже була підписана клубом, а нових гравців ми підписати не могли через те, що ніхто не розумів чи ми взагалі десь будемо грати. Я отримав велику моральну підтримку від керівництва Плюс Ліги. Тоді ми прийняли рішення, що їдемо та граємо. Поляки і до війни були друзями, а тут проявили ще й підтримку.

Чи задоволені виступом команди у першому сезоні?

Розраховували на більше. Легіонери мали би дати більшу стабілізацію команді. Від них ми того не отримали. Не всі гравці є командними, є індивідуалісти. Для всіх працівників команди це також був певний виклик, оскільки одна справа бути в Україні, інша – за кордоном. Для гравців це також була проблема. В когось родичі потрапляли під обстріли. Можливо, це був невидимий, але моральний тиск на те в якому стані була команда.

На який результат Ви розраховували?

Ми думали, що потрапимо у плей-офф, плекали собі таку надію. Поляки мені говорили, щоб я так сильно не зарікався, щоб я не мав певних розчарувань після сезону. Коли почав про це говорити між президентами, то один сказав, що цього робити не варто (сміється). Поляки, дивлячись на наш склад, вважали, що ми будемо пасти задніх. Для прикладу, Василь Тупчій для польського чемпіонату був невідомий гравець. В нас не було гравців, які мали серйозні імена. Для поляків також було несподіванкою те, що в чемпіонаті ми двічі змогли обіграти PGE Skra Bełchatów.

Багато матчів у чемпіонаті команда програла з рахунком 2:3.

Результат завжди в деталях. Якщо б ми частину цих ігор виграли, ми б були на 9-му чи 10-му місці. Точно не на 13-му. Були випадки коли ми недооцінили суперника і програли. Рівень волейболу там дуже рівний. Чимало матчів було в чемпіонаті коли одна команда вигравала з рахунком 2:0 і програла 2:3.

Чому обрали Краків домашньою ареною у минулому сезоні?

В Польщі волейбол – один з найулюбленіших видів спорту. Це довгий шлях їхньої праці. Поляки здобували хороші результати і інвестували у волейбол на рівні міністерства та держави. Було створено багато різних програм по роботі з дітьми. Сьогодні Польща – одна з країн, яка має найбільше кандидатів в національну збірну. В топ-командах не так багато іноземців і не так багато поляків грають за кордоном. Поляки грають в Японії та Південній Кореї, де платять великі гроші. В Італії грає Каміль Семенюк, а більшість вдома. Хто не може пробитися в Плюс Лігу, їде грати в Чехію чи інші країни, де рівень слабший. В Польщі кадровий потенціал дуже великий. Поляки в топ-турнірах регулярно здобувають медалі.

Краків – велике місто, де великого волейболу не було. Ми мали кілька зустрічей з Кшиштофом Ковалем – міським очільником спорту. Він запропонував грати в Кракові. Приємно, що через кілька матчів до нас прийшли хлопці, які сказали, що хочуть бути нашим клубом підтримки. Наш директор Ірина Багрій почала з ними працювати. Хлопці приїжджали на матчі з Тарнова. Для мене це був приємний шок. Ми швидко в Кракові адаптувалися. Наші хлопці проводили тренування у місцевих школах. На матчах з лідерами завжди квитки були викуплені. Ціна квитка була по 40 злотих. В Україні ми лише можемо мріяти про такі ціни на квитки та аншлаг на трибунах. В Польщі доходи від продажу квитків частково заповнюють бюджети клубів на кілька відсотків від загальної вартості. «Ресовія» з Жешува, маючи зал на 3600 місце, в свої кращі роки продавала 2500 абонементів на сезон.

Чому команда переїжджає у Велюнь з наступного сезону? («Кажани» там будуть проводити домашні матчі).

Велюнь – невелике провінційне містечко. Це робить свій вплив на тих вболівальників, яких ми очікуємо бачити на трибунах. В цьому місці є команда другої польської ліги, але це рівень не той. У Велюні друга ліга збирає по 500 вболівальників. Ми розраховуємо, що зал постійно буде заповнений. Він вміщує 1200 вболівальників. Велюнь також на старті будівництва нової арени на 2-2,5 тисячі глядацьких місць. Але тут є нюанс. Я не хочу сказати, що ми плануємо там грати. Сподіваюся, що після завершення війни команда гратиме у Львові. Тут головне, щоб польські команди змогли до нас прилітати.

Це для Вас зараз, мабуть, маленька мрія показати українським шанувальникам волейболу один з найсильніших чемпіонатів світу.

Для мене є дві таких мрії. Перша – це домашні матчі у Львові. Хочу, щоб львів’яни відчули себе частиною нашої команди та тієї боротьби, яку ми ведемо у непростому чемпіонаті. Друга мрія – отримати достойний зал у Львові, у якому ми б могли грати домашні матчі. Звісно, буде кілька викликів, з якими потрібно буде справлятися. Одна з них – це черги на кордоні. Думаю, стояти по 6 годин жодна з команд не захоче. Ймовірно, літати кожна з команд не зможе.

Чия ініціатива переїзду команди до Велюня?

Наша. В цьому середовищі, де ми були, непросто було знайти спонсорів.

Весь фінансовий тягар у минулому сезоні ліг лише на Ваші плечі? 

Була допомога поляків в отриманні залу. Мова йде про оренду. Як спонсор з’явилася у нас одна з букмекерських контор, а також зайшлися польські невеличкі спонсори. Основне навантаження було на компанії «Барком». У Велюні мер міста організував зустріч з місцевим бізнесом, яким цікавий волейбол. Їм стала цікава наша команда. На мою думку, це дасть можливість додаткових інвестицій в команду з різних польських компаній. Це дасть можливість збільшувати наш бюджет, а відповідно запрошувати дорожчих гравців. Це дасть поштовх команди йти до мети і з часом бути в медалях польського чемпіонату. Це мета, до якої ми прагнемо.

Чи всі гравці, які грали за «Кажанів» у минулому сезоні, виправдали Ваші сподівання?

У нас не було ні з ким жодної сварки. У мене немає особливих претензій до гравців. Вважаю, що все було добре. Вибір гравців – це наша відповідальність. Якщо ми вибрали гравців і вони не відповідають нашим очікуванням, то, вважаю, клуб зробив замале дослідження про цих гравців на «вході». Ми мали глибше аналізувати цих гравців. Тут якщо ти взяв гравця на рік, то ти не можеш швидко все змінити, якщо щось піде не так.

Чи можете підтвердити в команду повернення в команду Іллі Ковальова?

Так. Тут немає секретів. В команді також буде гравець збірної Аргентини, а зв’язуючий буде гравець з Латвії. Залишається в команді і гравець збірної України Василь Тупчій.

Ілля Ковальов грав в росії…

Журналіст Андрій Сеньків зашкварив всіх, кого міг (сміється). Це при тому, що Андрій Сеньків працював в «Кажанах», коли Ілля тут грав (сміється). В Ковальова чітка позиція. Можливо, він трішки пізніше виїхав з Росії, оскільки не знав що буде відбуватися. Я знаю, що він з Росії втікав. І втік у Францію. Сьогодні Ілля – гравець національної збірної України. У мене до нього питань немає.

На Вашу думку, у наступному сезоні «Кажани» будуть сильнішими?

Так. Сподіваюся, що ми будемо вище в турнірній таблиці, аніж ми були цього року. Звісно, я б хотів, щоб ми потрапили у топ-8.

Про «Кажанів» уже дізналося значно більше у волейбольному світу. Ймовірно, уже легше стало вести перемовини з потенційними новачками.

Так. Пригадую наші виїзди єврокубкові з «Кажанами». Нас сприймали як команду-вискочку. Останній рік судді мріяли потрапити судити до Львова єврокубкові матчі. Ми завжди їм давали додаткову опіку та влаштовували екскурсії містом. В команді так само. Ми працюємо на свій авторитет. Це дуже велике комунікативне поле. Те, що ти думаєш, що усі не знають – неправда. Ми почали здобувати авторитет серед менеджерів. Цього року всі менеджери (агенти) з нами спілкуються і є такі, що хочуть познайомитись.

Зі скількома агентами працюють «Кажани»?

В більшості це три агенти, які мають 70 % ринку. Решта 30% ринку мають малі агенти. 70% - це італійці, серби, поляк, фін, бразилець та француз.

Коли команда вийде з відпустки? Які плани на літо?

Збираємося наприкінці серпня. Чемпіонат Польщі розпочнеться наприкінці жовтня. Швидше збиратися нам немає сенсу. Частина гравців, які не грають за збірну, будуть на місці, частина приєднається до команди пізніше.

Офіційно: "Кажани" переїжджають до Велюня

І на останок, як оціните перспективи чоловічої збірної України?

Команда у нас згуртована роками. Хлопці знають один одного і у них добре взаєморозуміння. В командному виді спорту це важливо. Помітно зараз в команді Дмитра Терьоменка, який частину сезону був травмований, видно Василя Тупчія, який сезон відіграв у сильному чемпіонаті. Звісно, наші гравці підросли у Польщі. Вони мають менше психологічного тиску. Такі матчі стали для них буденністю. У Дмитра Канаєва були чимало невдалих матчів у чемпіонаті Польщі, однак він став стабільніший. Ми у нього віримо. Сьогодні у збірній він один з лідерів. Також в одному з останніх матчів сподобався Олександр Бойко. Він показав, що є перспектива у нашої команди.

Які шанси у команди вийти у Лігу Націй?

Це був би супер результат. Якщо потрапимо на турків, на мою думку, це дуже складний суперник. Там є гравці, які по кілька сезонів грають у топ-чемпіонатах. Якщо цей матч відбудеться, це буде рубка серйозна. Тут уже буде залежати від деталей: тактики, стратегії, моральної підготовки гравців, настрою. Якщо це вдається тренеру об’єднати, то чому не перемогти цю команду? Ми ж змогли обіграти Нідерланди. Командна гра – це завжди стратегія.

Kamp-Sport