News

Rugby

10.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ «СОКІЛ» ЗАВЕРШИВ ВИСТУПИ У СУПЕРЛІЗІ 2026 РОКУ З РЕГБІ-15 НА ШОСТОМУ МІСЦІ

На зеленому полі стадіону села Гора Бориспільського району Київської області, в межах фінального раунду чемпіонату України 2026 року з регбі-15 серед чоловічих клубів Суперліги за підсумкове п’яте місце, у суботу, 7-го листопада поточного року, було зіграно поєдинок у відповідь двоматчевого протистояння, в якому львівський «Сокіл» гостював у київського «Політехніка».

«ПОЛІТЕХНІК» (Київ) — «СОКІЛ» (Львів) — 98:0 (41:0)

7 листопада. Львів. Стадіон села Гора (Бориспільський район Київської області). Початок — 12:00. Сонячно. Температура +8°С.

Арбітр — Борис Бовсуновський (Одеса).

Асистенти арбітра: Дмитро Максимчук, Нікіта Кушнєров (обоє — Київ).

«ПОЛІТЕХНІК»: Олег Крючка, Сергій Вєремєєв, Дмитро Сапронов, Роман Марченко, Даніїл Ромашев, Костянтин Лола, Костянтин Ковган, Ростислав Кутрань, Дмитро Кисіль, Олександр Мінаков, Андрій Грись, Ігор Лучко (капітан), Владислав Цвік, Андрій Кушнєров, Ігор Дзюбич.

Заміна: Денис Резнік, Максим Юр’єв, Василь Чередніченко, Юрій Циренжапов, Микола Пашкевич, Олександр Кроткіх, Дмитро Костюнін, Іван Козенко.

Тренери — Олег Залізний, Борис Корольов.

«СОКІЛ»: Максим Гармаш, Роман Чорнописький, Роман Помірчий, Валентин Токар, Іван Ільчук, Андрій Великий, Олексій Чешенко, Віктор Корнєєнков, Данило Гапон, Роман Ломонос, Максим Гук, Ігор Хруставка, Остап Грищенко (капітан), Валентин Каркавчук, Матвій Дацко.

Заміна: Іван Окопний, Валентин Корчак, Роман Нікітін, Богдан Бондар, Андрій Відмаш.

Тренери — Юрій Грабовський, Валентин Корчак.

ІГРОВІ ОЧКИ:

Спроби: Владислав Цвік (шість), Даніїл Ромашев (дві), Костянтин Ковган (дві), Андрій Грись (дві), Олег Крючка (одна), Василь Чередніченко (одна), Олександр Кроткіх (одна), Дмитро Костюнін (одна) — немає.

Реалізація: Олександр Мінаков (дев’ять) — немає.

Штрафні: немає — немає.

Попередження: немає — немає.

Перша гра київського «Політехніка» та львівського «Сокола» у межах плей-оф за п’яте місце Суперліги сезону-2026, що відбулася у суботу, 31-го жовтня, на полі стадіону «Юність» столиці Галичини, нагадаємо, закінчилася перемогою столичних «студентів» з рахунком 56:12 (15:7). Напевно, якщо відкинути філософські роздуми на кшталт того, що у спорті трапляється різне та всяке, а дивитися на речі, як то кажуть, реалістично й тверезо, то відігратися у двоматчевому протистоянні в грі у відповідь в регбі-15 у гостях після домашньої поразки з різницею ігрових очок «–44» — справа на 99 відсотків безнадійна. Тож не дивно, що деінде по Львову ходили чутки, щоправда при цьому з додаванням ситуації критичних моментів безпеки сьогодення в Києві та Київській області, що «зелено-чорні» до столиці можуть і не поїхати. Втім, це була балаканина ні про що. Адже, якщо говорити про відмову грати офіційні матчі Суперліги через війну українськими клубами, то це точно не про львівський «Сокіл». Інша справа, що реально оцінюючи шанси на камбек, керівництво нашого клубу та тренерський штаб вирішили в звітному поєдинку надати максимум ігрового часу молодим гравцям, більшість з яких проводила цього року свій дебютний сезон на такому рівні.

І таке рішення було цілком розумним з позиції майбутнього та розвитку гравців нашої команди. Адже нагадаємо, що очільник Федерації регбі Львівщини Петро Адамик ще навесні, перед стартом національного чемпіонату з регбі-7 казав, що на сезон-2026 завдання досягнути максимального результату ставиться лише перед жіночою командою. І наші «Левиці» його блискуче виконали — після річної перерви втретє за чотири останні роки вибороли «золото» Суперліги та четвертий раз поспіль завоювали Кубок України! Окрім того, з приємністю нагадаємо, що підопічні Артема Глинки та Андрія Гарасима зробили вагомий внесок у блискучий виступ національної жіночої збірної України на чемпіонаті Європи-2026 серед команд Дивізіону Trophy — Rugby Europe Sevens Trophy 2026: вигравши усі 12 матчів впродовж двох турів у хорватському місті Макарська та в столиці Молдови Кишиневі, «синьо-жовті» тим самим підвищилися у класі і тепер в наступному сезоні-2027 гратимуть у елітному Дивізіоні Championships серед 12-ти найсильніших збірних Старого Світу.

Що ж до чоловічої команди «Сокіл», то тут, зважаючи на те, що досить велика кількість «зелено-чорних» зараз є учасниками головного матчу життя усіх українців — в лавах Збройних Сил України зі зброєю в руках воюють з ордою клятих москалів-путіністів, перш за все важливо було виставити команду і зіграти усі матчі, передбачені календарем Суперліги сезону-2026, як з регбі-7, так і з регбі-15. І з цим завданням наш клуб впорався на всі сто відсотків!

А тепер про власне саму звітну гру, про гостьовий матч-відповідь плей-оф за п’яте місце, який львівський «Сокіл» зіграв проти київського «Політехніка» на полі стадіону села Гора, що знаходиться в Бориспільському районі Київської області. Як ми вже розповідали раніше, у звіті про гру четвертого туру групового етапу, в якій «соколи» грали проти іншого столичного клубу GUR, ігровий майданчик в селі Гора значно коротший за стандартне поле та дещо вужчий. А ще через технічні моменти конструкції воріт, залікові зони знаходяться не за ними, а перед. Втім, умови проведення гри були однаковими для обох команд…

Гра за суддівства головного арбітра матчу Бориса Бовсуновського з Одеси очікувано пройшла за ігрової переваги «Політехніка». Гравці столичної команди більшу частину ігрового часу контролювали м’яч, проводячи свої багатоходові атакувальні дії. Однак «Сокіл» при цьому, завдяки щільним та злагодженим діям захисних редутів, на початках досить непогано відбивав атаки підопічних Олега Залізного та Бориса Корольова. Втім, стовідсотково надійно грати в обороні гостям не вдавалося. Та воно й не дивно, адже у складі «біло-блакитних» чимало більш вправних і значно досвідченіших виконавців, ніж у «зелено-чорних». Тож поступово атака господарів поля розпочала перегравати захист гостей і зрештою, ще до завершення першого тайму, глядачі стали свідками семи спроб у виконанні киян. Три з них, влучно пробивши по воротах суперника, реалізував Олександр Мінаков — штатний виконавець стандартів у складі «Політехніка». Намагалися при нагоді атакувати й гравці «Сокола». Однак підопічним Юрія Грабовського та Валентина Корчака помітно бракувало як майстерності, так і досвіду гри на такому рівні. Тож довести бодай одну зі своїх атак до логічного завершення — підкорення залікової зони киян, до свистка на перерву «зелено-чорним» так і не судилося. На перерву суперники пішли за рахунку 41:0 на користь київських «студентів».

У другій половині зустрічі гравці «Політехніка» не збавляли обертів і продовжували активно діяти як в атаці, так і в обороні. При втраті ігрового снаряду господарі поля одразу застосовували активний командний пресинг, тим самим не даючи гостям зі столиці Галичини організувати контратакувальні дії. Далася взнаки й дещо краща функціональна готовність киян, а головне, величезна жага «біло-блакитних» доводити до підкорення залікової зони «зелено-чорних» ледь не кожну свою атаку. Зрештою впродовж другої 40-хвилинки команда Олега Залізного та Бориса Корольова поклала ще дев’ять спроб, шість з яких майстерно реалізував Олександр Мінаков. У підсумку, коли пролунав фінальний свисток арбітра зустрічі Бориса Бовсуновського, на табло горіли фінальні цифри рахунку гри — 98:0 на користь «Політехніка», який тим самим у підсумковій класифікації Суперліги-2026 посів п’яте місце.

«Сокіл» у свою чергу завершив цьогорічний сезон на шостій позиції. Втім, горювати з цього приводу нашим гравцям, тренерам, усім вболівальникам «зелено-чорних» та керівництву клубу напевне не потрібно. Адже, як ми вже казали вище, особливих ілюзій щодо результату команди в сезоні-2026 не було ні в кого. Головне — «соколи» зіграли усі матчі з календарем і набралися безцінного ігрового досвіду, якого так бракує більшій кількості гравців. Тож тепер необхідно зробити якісний аналіз, самокритично визначити допущені помилки і правильно спланувати підготовку до сезону 2027 року.