☰
12.01.2024
Фото: з особистого архіву Дмитра Лазуткіна
Дмитро Лазуткін багато років коментував бої братів Кличків, Олександра Усика та чимало турнірів з єдиноборств на Олімпійських іграх. З початком повномасштабної війни він став військовим кореспондентом, а минулого року пішов у ЗСУ. Відомий спортивний журналіст поділився своїми думками на актуальні теми в інтерв'ю Чемпіон.
– Після 24 лютого 2022 року ви працювали акредитованим МВС України військовим кореспондентом. Ця робота не влаштовувала? Чому вирішили піти в ЗСУ?
– Коли я пішов у ЗСУ - відчув, що почав жити повним життям. Для мене важливим було відчувати себе у вирі історичних подій. А найкраще їх розумієш, коли знаходишся всередині процесів. Маєш можливість спілкуватися з солдатами, сержантами і командирами. Відчувати разом із ними відповідальність і небезпеку. Іноді це підсилюється сплесками адреналіну. Часом - поєднується з розпачем. Емоційні гойдалки неминучі. Бувало, що вибивало з колії - через відчуття втоми. Ясна річ, що це не порівняти з виснаженням піхотинця після штурму. Але буває, що відірваність від дому, неможливість місяцями бачитися з родиною, дотримання військової дисципліни, паперова і організаційна робота суттєво перевантажують психологічно. Кожного разу знаходжу в собі сили робити те, що можу. Намагаюся знаходити в собі внутрішній ресурс. Надихають хлопці з нашої бригади. Іноді просто соромно опускати руки, знаючи через що проходять ті, хто захоплює посадки і вивозить поранених з-під вогню. Треба, щоб про них знали. Необхідно, щоб люди усвідомлювали, якою ціною вдається просуватися і утримувати позиції. Мені доводилося потрапляти під обстріли, чути розриви ракет і КАБів поблизу, спостерігати за мінометними дуелями. Наразі я у війську. Це мій вибір.
– Ви коментували бої братів Кличків, Усика, працювали на Олімпіадах... На війні продовжуєте стежити за українським спортом чи зараз відверто не до нього?
– Зараз дуже мало цікавлюся спортом. Мої чемпіони - це мехводи, які забирають своїх побратимів під шквальним вогнем. Це пацани, які з важкими кулеметами проходять десятки кілометрів до позицій. Це штурмовики, котрі знаходять в собі мужність вистрибувати з бронемашини, коли відкривається рампа, - і мчати в атаку…
Втім, якщо є можливість, навіть, коментую якісь трансляції. Наприклад, попрацював на кількох турнірах Vataga у Дніпрі. Тоді організатори турніру з фонду “Хто, якщо не ми” передали нашій бригаді Мавік 3Т, за що їм величезна подяка.
– Який прогноз на мегафайт Олександр Усик - Тайсон Фьюрі? В українця є шанси перемогти британця?
– Усик - дуже сильний ментально, психологічно. Він здатен витримати емоційний пресинг від Фьюрі. Це головне. Думаю, в Усика є шанс. Якщо він не шкодуватиме себе на тренуваннях і досконально вивчить суперника.
– Хто з українських спортсменів приємно вразив під час повномасштабної війни? А хто, навпаки, жорстко розчарував?
– Приємно вражає Денис Берінчик. Він - красава! А щодо розчарувань…То я особливо й не рочаровувався ніким.
– Як оцінюєте поведінку Ломаченка під час війни? Здається, ви коментували його бої ще на Олімпіаді-2008?
– Я коментував його бої на Олімпійських іграх у 2008 і 2012 роках. Він демонстрував фантастичний бокс. Відтоді ні коментувати, ні оцінювати його поведінку мені не доводилося. І зараз не стану цього робити. Врешті-решт, не кожен спортсмен має ставати рольовою моделлю, зразковою особистістю, прикладом. Ломаченко такий, який є. Я не знаю його по-справжньому. Колись мені цікаво було б поговорити про його мотиви і вчинки. Можливо. Але - точно не зараз.
– А як прокоментуєте поведінку Сергія Бубки, до якого у громадськості лишилося дуже багато запитань?
– Я взагалі не стежу за його життям. Всі його головні успіхи були за часів СРСР. Здається, його рекорд уже побили.
– Влітку в Парижі відбудеться Олімпіада. Україна ще не прийняла остаточне рішення, виступати у Франції чи ні, адже частину “нейтральних” російських спортсменів допустили до Ігор. Як вважаєте, чи варто нашій команді бойкотувати Олімпіаду?
– Я проти бойкоту. Треба виходити і перемагати. Треба гучно заявляти: ми є, нас не зламати. Ми завжди будемо. Надто багато крові пролито за наш прапор, аби відмовлятися від того, щоб він піднімався на олімпійських аренах.
– Є думка, що президент МОК (Томас Бах) навіть зараз прихильний до країни-терористки. Це і дивні рекомендації МОК, щоб федерації самі приймали рішення, допускати росіян до спортивних змагань чи ні. І незрозумілі миротворчі промови зі спробами захистити російських спортсменів. Як вважаєте, Бах дійсно підіграє росіянам чи українцям не варто нарікати на його вчинки?
– Чиновникам із країн, які не знають, що таке війна, треба постійно нагадувати, про моральну відповідальність. Тиснути на них аби компроміси з людожерами ставали неможливими. Є речі, які не вимірюються грошима. Варто створювати інформаційне поле в межах якого репутаційні ризики від співпраці з абсолютним злом ставатимуть критичними. Жоден спортсмен, який не засудив публічно російську агресію в Україні як таку і особисто путіна, не має виходити на олімпійську арену.
Джерело: champion.com.ua
