☰
14.12.2023
Фото: Anze Malovrh / kolektiff
Ліва крайня львівської «Галичанки» та збірної України Марина Коновалова оголосила про завершення кар’єри після жіночого чемпіонату світу-2023. В ексклюзивному інтерв'ю Kamp-Sport гандболістка підбила підсумки виступів України на ЧС, розповіла про підтримку партнерок в останній грі в кар’єрі та згадала найбільш пам’ятний сезон у «Галичанці».
На чемпіонаті світу-2023 з гандболу, який приймають Норвегії, Данії та Швеції, жіноча збірна України посіла 23 місце.у Підопічні Віталія Андронова на попередньому етапі зіграли з командами Бразилії, Іспанії та Казахстану і вийшла з третього місця в основний раунд, де провели поєдинки зі збірними Чехії, Нідерландів та Аргентини.
Марино, поділися враженнями від виступу чемпіонату світу? Оціни рівень суперників та виступ збірної України.
Дуже класний досвід побувати на такому турнірі. Важко передати словами емоції, адже люди довгими роками йдуть до подібних цілей. Кожний мріє пограти на чемпіонаті світу, виступати з найсильнішими суперниками. Просто так туди не потрапиш, потрібно бути достойним. І я дуже щаслива, що Україна зіграла на чемпіонаті світу та вийшла до основного раунду. Впевнена, що дівчата будуть надалі розвиватись.
В якому матчі, на твою думку, дівчатам вдалося найкраще себе показати, якщо не враховувати перемогу над Казахстаном?
Мабуть, в останньому матчі завдяки командній грі багато що нам вдавалося. Шкода, що підвела реалізація. Ми були налаштовані лише на перемогу, адже хотіли завершити виступи на чемпіонаті світу на хорошій ноті.
Очікували, що збірній вийде впевнено перемогти Казахстан чи все-таки розраховували на непростий поєдинок за вихід до основного раунду?
Чесно кажучи, ми розраховували на важкий матч. Переглядали їхні матчі і бачили, що Казахстан – непростий суперник, який непогано кидає ззаду, добре обігрує та має хороших воротарів. Недоречно було б розраховувати на слабкого суперника на чемпіонаті світу. Все-таки тут зібралися найкращі. Ми очікували на цікаву гру та справжній бій, в якому наша збірна обов’язково мала перемогти.
Чи пам’ятаєш той момент, коли вирішила завершити спортивну кар’єру? Наскільки важко тобі далося це рішення?
Це було в червні цього року. Рішення насправді далося не важко. Розуміла, що в мене було вже чимало травм. Порадилася з чоловіком, що краще вже перестати вбивати своє здоров’я (сміється). І ми дійшли до думки, що мушу зіграти на чемпіонаті світу, а після цього завершувати кар’єру.
В останній грі проти Аргентини ти закинула найбільше голів (6 – прим.). Розкажи про свої емоції з крайньої гри в кар’єрі. Дівчата намагались допомогти тобі зробити цей матч незабутнім?
Я вважаю, дівчата дуже допомогли. У нас завжди не йдуть кидки на кут, передачі на кут. Більшість кидають ззаду, а в матчі з Аргентиною я помітила, що дівчата максимально доводили м’ячі до кутів. Тому я гадаю дівчата старались, щоб я чудово провела свою останню гру. Дякую їм за підтримку.
Наскільки виступ на ЧС посприяє розвитку збірної України? Як тобі дебютантки, кого можеш виділити з нинішнього складу?
Це має сильно вплинути на розвиток нашої збірної. Це перший чемпіонат світу для України за 14 років. Як не як, кожна з дівчат набралася великого досвіду. Збірній Україні є над чим працювати і є куди рухатись. Всі достойно виглядали і викладались на повну, але хотілось би виділити своїх партнерок з «Галичанки» Олесю Дяченко та Катерину Козак, які добре себе проявили. Хочу також виділити Каріну Соскиду – вона хоч і нечасто грала, проте виходила на майданчик і доводила, що має великий потенціал. В Каріни непоганий кидок ззаду, вона добре працює в захисті і в майбутньому в неї можуть бути непогані перспективи.
Чи сильно вплинула відсутність лідерок, які пропустили ЧС через травми?
Звичайно, результат міг би бути набагато кращим, якби вони грали. Було б легше і більше комбінацій доходило б до кінця. Проблема була з правим кутом, але її закривала Катерина Козак. Мілана Шукаль мусила грати на правому пісередньому та правому куті, оскільки пропускали чемпіонат Діана Дмитришин та Євгенія Левченко. Дуже допомогла б нам також Ірина Глібко.
Якщо говорити про Галичанку, оціни виступи команди в нинішньому сезоні. Які бачиш перспективи у дівчат?
Гадаю, перспективи в команди досить непогані. Особливо потрібно враховувати, що більшість дівчат з основи виступали на чемпіонаті світу. Це показує, що вони працюють над собою і мають хороший рівень. Впевнена, що дівчата будуть ще більше вдосконалюватись і показувати чудові результати. Все-таки ми зіграли проти топових гандболісток і це для нас великий плюс.
Як тобі рівень польської Суперліги? Перехід до нового чемпіонату пішов на користь команді?
Звичайно. У чемпіонаті Польщі «Галичанка» дуже сильно зростає. Все-таки відчутно відрізняється рівень української та польської суперліг. Всі команди б’ються за очки і кожна гра є надзвичайно важливою для нас. Боротьба в чемпіонаті Польщі шалена – завжди доводиться боротись до останньої секунди.
Як ти вважаєш, хто з дівчат здатний замінити тебе найближчим часом? Чия гра найбільш схожа до твоєї?
Олеся Дяченко та Катерина Козак. У Каті велика перевага в тому, що вона добре кидає з двох рук. Вважаю, в них добре вийде мене замінити. До того ж Олеся постійно це робила. Мені дуже подобається, як вони грають.
Який сезон найбільш пам’ятний для тебе в «Галичанці»?
Найбільше пам’ятаю період, коли ми виграли Балтійську лігу 2018 року. Тоді я вперше в цьому чемпіонаті отримала нагороду кращої гандболістки.
У тебе є досвід виступів в іноземній команді. Що можеш розповісти про цей етап і чому вирішила повернутись до «Галичанки»?
Це був невеликий досвід гри за азербайджанський «AZERYOL» з Баку. Я очікувала, що чемпіонат матиме сильніший рівень, але все одно це був корисний і цікавий період для мене. Я змінила середовище, пограла з іншими дівчатами. Було важко в плані комунікації, але зуміли з цим впоратись. Рівень гандболу в Азербайджані та Україні був однаковим, а мені хотілося професійного розвитку, досягти високих цілей. Тому вирішила піти з команди і мені запропонували повернутись в «Галичанку».
Марина Коновалова в клубі «AZERYOL»
Марино, розкажи про те, як починала у гандболі. Твоя партнерка у збірній, Марія Гладун, здивувала всіх історією, як ще в ДЮСШ ти прийшла на тренування зі зламаною рукою…
Я починала в Вінницькій ДЮСШ, куди мене запросила Ірина Патлатюк і де, власне, познайомилась із Марією Гладун. На першому поверсі в нас був зал, а на другому трибуні і туди закотився м’яч. Я його забрала і вирішила не спускатись сходами, а стрибнути звідти. Спочатку всі сміялись, все було добре, я продовжила тренуватись. Виявилось, що в мене був зламаний палець. Батькам не казала, що травмувалась на тренуванні, оскільки батько був проти, щоб я займалась гандболом. Наступного дня все одно прийшла тренуватись (сміється).
Мені було дуже цікаво грати в команді, а гандбол швидко припав до душі. Пізніше батько вже змирився, побачивши, що в мене виходить.
З якими думками залишаєш гандбол? Як цю новину сприйняли в команді?
В команді сприйняли більш менш з розумінням. Можливо, тренери не дуже цьому раді, але вони також розуміють, що я хочу мати спокійне сімейне життя, народити дітей. Тому вони легко мене відпустили, але все-таки, мабуть, ще чекають, що я повернусь (сміється).
Роман Федишин - президент Галичанки
Чи задоволена тим як склалася твоє професійна кар’єра?
Так, я багато чого навчилась і досягла. Відвідала низку країн, пограла проти суперників високого рівня. Я пережила багато неймовірних емоцій у зустріла багато друзів.
Опиши «Галичанку» трьома словами…
Дружні, бойові та цілеспрямовані.
Які твої побажання дівчатам по команді та вболівальникам команди?
Дівчатам бажаю, щоби їхні кар’єри склалися якнайкраще та обійшлися без травм. Хочу, щоб кожна з дівчат досягла тих успіхів, про які мріє. Сподіваюсь побачити їх на найвищих рівнях. Також хочу, щоб вони нарешті стали щонайменше третіми в польській суперлізі. Надіюсь, зокрема, що у Львові побудують хороший зал.
Вболівальникам бажаю надалі нас підтримувати. Нам дуже приємна їхня підтримка. Дівчата завжди раді, коли на матчі приходять вболівальники. Гра тоді зовсім складається зовсім по-іншому. Коли ми відчуваємо підтримку, то ще більше прагнемо перемогти.
Олег Нападій, Kamp-Sport
