☰
25.05.2023
Молодий атакувальний півзахисник «Юності» Віталій Равлик поділився враженнями від трьох чемпіонств, здобутих у команді, розповів про роль досвідчених гравців, перебування на перегляді в «Інгульці», що виступає в УПЛ. До слова, саме в «Юності» Віталій неабияк реалізував свій футбольний талант і став гравцем, яким цікавляться професійні команди. Віталій Равлик є вихованцем клубу «БРВ-ВІК» з Володимира Волинського та тренера Віктора Сквіри. У червні 2023 року Віталій Равлик, як і його партнери по «Юності» Вадим Гудзінський та Іван Гаврушко, підписав дворічний контракт з першоліговим «Агробізнесом».
Віталію, розкажи як у тебе з’явився варіант виступати за ФК «Юність»?
Мені надійшла пропозиція виступати за збірну Львівської області, яку очолював Богдан Костик. Була гра з «Карпатами»U-17, на якій був присутній Олександр Ролько. Вже після матчу він запропонував мені стати гравцем ФК «Юність» і, недовго вагаючись, я вирішив перейти в цю команду.
Які в тебе були відчуття від того, що ти переходиш у команду, яка на той момент двічі поспіль стала чемпіоном Львівщини? Ти стежив за успіхами «Юності»?
Звичайно, було дуже приємно отримати пропозицію від цього клубу. Я знав, що в «Юності» професійний підхід до футболістів. До того ж, це дуже амбітна команда, яка ставить перед собою найвищі цілі.
Ти досить швидко став одним із лідерів команди. Розкажи про свій початковий період в «Юності», як тобі грати під керівництвом Богдана Костика?
Ставлення Богдана Костика до тренувального процесу є на дуже професійному рівні. Велику роль для мене відіграли також досвідчені футболісти: Ярема Каваців, Володимир Федорів і Павло Гордійчук. Я дуже багато в них навчився, завжди намагався прислуховуватись до їхньої думки та попросити в них поради. Дуже радий, що досить швидко зміг закріпитися в складі «Юності». За це і сильно вдячний своїми партнерам по команді.
Наскільки великий внесок у «Юність» робить Олександр Ролько? Що ти можеш сказати про президента клубу?
Вважаю його людиною з великої літери. Дуже тішить, що він переживає за гравців не лише на футбольному полі, але й у повсякденному житті. Як на мене, багато говорити про нього не потрібно, адже за Олександра Ролька говорить його праця.
Пригадай дебютний сезон 2020 року. Які враження в тебе були від того чемпіонства?
Мабуть, особисто для мене матч із «Миколаєвом» був найпам’ятнішим у кар’єрі за «Юність». Проти цього суперника у нас завжди поєдинки є принциповими. Дякувати Богові, мені вдалося відзначитись у «золотому матчі». Надзвичайні враження від того сезону, адже все-таки це моє дебютне чемпіонство.
Знаю, що в минулих сезонах «Юності» було досить важко грати проти «Миколаєва», і коли я прийшов в команду, так було й надалі. Проте, той поєдинок, можливо, був не найскладнішим. Так, ми не реалізували чимало нагод забити, але рахунок все ж був розгромним – 3:0.
2021 рік, четверте чемпіонство «Юності» та друге для тебе. На твою думку, воно легко далося команді?
Порівнюючи з трьома чемпіонствами, які я здобув із «Юністю», 2021 року воно було одним із найлегших. Звичайно, шлях до титулу мав свої труднощі, але ми впевнено показували результат і закономірно достроково стали чемпіонами в Самборі, де ми серйозно розгромили суперника.
2022-го «Юність» здобула рекордне 5-те чемпіонство. Пригадай той сезон і, зокрема, драматичний матч проти дубля «Руху», де ви програвали по ходу поєдинку 0:3, і твій хет-трик допоміг вибороти вольову перемогу.
Насамперед, хочеться подякувати Збройним силам України та всім іншим захисникам, які боронять нашу батьківщину. Завдяки ним у цей складний час ми можемо продовжувати займатися улюбленою справою. Сезон був справді непростим, нам не можна було втрачати очки. Це ми розуміли і в поєдинку проти «Руху-2», коли в першому таймі програвали із рахунком 0:3. Неймовірно приємно було здобути 3 очки в цьому матчі та оформити перший хет-трик за «Юність».
Важко передати словами ті емоції, що пережив, забивши той хет-трик. Враховуючи ситуацію по ходу матчу, він дійсно допоміг команді. Приємно чути слова подяки від тренера та президента після гри.
Той сезон був особливим, адже «Юність» здобула «золотий дубль». П’ять років команда не могла виграти Кубок області. Поділися враженнями від кубкового шляху.
Грати в Кубку області команді завжди непросто, адже граємо фактично після сезону. Пригадую важкий півфінал проти «Фенікса», коли ми пройшли завдяки серії пенальті. Якщо взяти весь мій період в «Юності», то серії 11-метрових нам завжди давались нелегко. Команда задоволена, що вдалося потішити вболівальників та президента, адже нарешті ми здобули «золотий дубль». У Білці давно всі зачекались на Кубок області.
Під час виступів за ФК «Юність» ти разом із Омаром Набізадою їздив на перегляд у прем’єр-ліговий «Інгулець». Можеш розповісти про це детальніше?Який досвід ти тоді здобув?
За перегляд в «Інгульці» домовився Ярема Каваців. Дуже приємно, що мені випала нагода поїхати спробувати свої сили серед професіоналів. Не секрет, що моя мрія грати на професійному рівні. Я відчув, що рівень Прем’єр-ліги дуже відрізняється від обласного. Там досить швидкісний футбол, велику роль відіграє вміння швидко приймати рішення. Цей досвід сильно на мене вплинув і пішов мені лише на користь. Вважаю, що навчився швидше мислити на футбольному полі.
Перебуваючи в команді впродовж трьох сезонів, зробив висновок, що як би не змінювався склад команди, колектив завжди є на достойному рівні. Який би рівень футболу не був у гравця, він усе одно може багато чого навчитися в іншого одноклубника. Досвідчені постійно доповнюють молодших, а молодь зі свого боку підкріплює старших футболістів.
Віталію, твій батько завжди присутній на матчах «Юності». Тобі легше грати, коли на трибунах він стежить за твоєю грою чи, можливо, відчуваєш якийсь тиск?
Певна річ, мені краще, коли завжди батько поруч на стадіоні. Він також був футболістом, тому після гри може дати мені прочухана (сміється). Але завжди тато може багато чого порадити, вказати на мої помилки. Його підтримка мені завжди допомагає, тому я дуже радий, коли він поруч і дивиться на мою гру.
Чи пригадуєш ти як грав батько? Чи ходив на його матчі?
Не особливо, оскільки був ще маленький. Але скажу, що батько пограв на доволі хорошому рівні. Свого часу грав за команду з Ковеля у другій лізі України. Грав на позиції центрального захисника.
P.S. Насамперед хочу подякувати усьому колективу ФК «Юність». У нас колектив дійсно був на вищому рівні. Дякую керівництву та вболівальникам за можливість рости та розвиватися в цій команді. Тут перебувати було дуже приємно, надзичайно багато у мене зібралося приємних спогадів. В "Юності" я викладався на 100%. Ця команда залишиться у мене в серці.
Фото ФК "Юність" та Львівської Асоціації футболу
