Articles

06.12.2021

ОЛЕКСАНДР ОСТАПЧУК: ПІСКУН ОБІЦЯВ ЗГАНЬБИТИ МЕНЕ НА ВСЮ КРАЇНУ, ЯКЩО НЕ НАПИШУ ЗАЯВУ НА ЗВІЛЬНЕННЯ

У своєму недавньому інтерв'ю для Kamp-Sport (детальніше читайте ТУТ) колишній головний тренер національної збірної України, найкращий тренер світу 2011 року Дмитро Сосновський розповів шокуючу історію про те, як у 2020 році було звільнено з посади старшого тренера юнацької збірної України Олександра Остапчука. «Донатас Піскун (виконавчий директор Федерації боксу України – Авт.) зателефонував йому і запропонував написати заяву на звільнення з тої причини, що в нас коронавірус, - розповів Дмитро Дмитрович. - Остапчук набрав відділ кадрів Міністерства, йому кажуть, що все нормально, ми всі працюємо. І відмовився писати заяву на звільнення. Що тоді вони роблять? Нічого мудрішого не придумують: написали за нього заяву, підробили його підпис і звільнили».




Про деталі цієї дикої справи кореспондент Kamp-Sport Василь Танкевич попросив розповісти постраждалого від таких діянь з кримінальними ознаками Олександра Остапчука – тренера з Харкова, 4-разового чемпіона України, призера Кубка Європи, учасника чемпіонату світу, майстра спорту України міжнародного класу.


Все це відбулося торік, коли розпочалась епідемія коронавірусу, - пригадує Олександр Мар’янович. - Через це відмінили багато змагань у всіх вікових категоріях. Наприклад, серед юнаків мав відбутися чемпіонат України в Затоці Одеської області - відбірковий до чемпіонату Європи. Але його перенесли раз, потім другий раз. На початку року, до березня, відбулися тільки регіональні чемпіонати, на яких визначились ті хлопці, які повинні були брати участь безпосередньо у відборі на чемпіонаті України. Після того не було ніяких змагань. Їх навіть не дозволяли проводити, особливо серед юнаків. Сама Федерація про це говорила.


І телефонує мені в серпні 2020-го виконавчий директор ФБУ Донатас Піскун. Причому він неодноразово телефонував, скажімо так, з наполегливою вимогою щоб я написав заяву про достроковий розрив контракту. Я поцікавився, з якої причини. Він сказав, що відмінили чемпіонати України серед всіх вікових груп, нема змагань, нема навчально-тренувальних зборів. І, відповідно, Мінмолодьспорт не може мені платити зарплатню. Я сказав, що з’ясую всі обставини і напишу заяву, якщо справді все так є, але якщо це не підтвердиться, то не буду писати заяву. Я поспілкувався із тодішньою заступницею Міністра молоді та спорту Ніною Лемеш. Вона мені сказала, що жодних подібних вказівок у міністерстві не було, що все зберігається в повному обсязі і зарплатня нараховується. І я вирішив не писати нічого. Я не відправляв ніяких заяв у міністерство. Тим більше, не приїжджав туди, не був у відділі кадрів. Але потім дізнаюся, що мені заробітна платня не надходить. Зробив запит. Виявляється, я був звільнений. Міністерство видало наказ про моє звільнення за згодою сторін на основі заяви, яка начебто була написана моєю рукою і мною підписана. Після цього я звернувся за допомогою до адвоката. Пояснив всю цю ситуацію. Ми почали розслідування, яке триває досі - вже рік. В мене на даний момент є експертиза Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С.Бокаріуса", яка підтвердила, що не я писав заяву, яка є у міністерстві. Причому навіть не одну - там виявляється, дві заяви. Одна на ім'я заступника міністра, а друга на ім'я начальника Управління «Укрспортзабезпечення». Тепер має відбутися суд. Як позивач, я вимагаю щоб мене відновили на посаді і виплатили зарплатню за період з вересня до кінця року, адже мій контракт мав діяти до 31 грудня 2020 року.


А хочу ще одне сказати. Згодом мені зателефонував спортивний директор ФБУ Антон Чередниченко і каже: «Ми ж з вами домовлялись, що я повинен написати заяву». Відповідаю: «Ні про що і ні з ким я не домовлявся». Він почав мені говорити, що потрібно було посилити збірну команду до 22 років серед жінок. На той момент у цій віковій групі не було тренера, точніше був один (Сергій Данилів), який тоді очолював всі вікові групи. Сергія потім також зняли. А старшим тренером жіночої команди до 22-х років призначили тренера з Києва Володимира Богатиренка. Чередниченко сказав, що ми начебто домовлялись, що для Богатиренко треба зробити ставку, бо команда готується до чемпіонату Європи. На а зі мною потім, на початку року, буде продовжено по новому контракт. Я відповів, що такого не було і зі мною ніхто не розмовляв про те, що я начебто повинен уступити свої пів ставки в міністерстві для того щоб їх передали іншому тренеру. І взагалі, як мені сказали в міністерстві, якщо є контракт, то він дійсний до кінця року.


Просто, я так розумію, в них не було вільної пів ставки в штаті щоби нею забезпечити іншого тренера. І вирішили скористатися таким способом, видно кращого не могли придумати: в мене забрати, а йому призначити. В підсумку та збірна готувалась на чемпіонат Європи, але так і не поїхала. Я не можу зрозуміти, яким чином тоді вони посилили збірну. Йому зарплатню зробили, мене прибрали і в той же час вони не поїхали на чемпіонат Європи. Якось так вийшло. Виходить, що вони ту людину, яка їм потрібна, наблизили і зробили їй зарплатню, а мене прибрали. А потім кажуть, начебто я повинен з ними погодитись і вони мене про це попереджали. Ніхто мене не попереджав! Вони мені з самого початку сказали, що я повинен написати заяву через те, що немає змагань і мені зарплатню не буде платити міністерство. Але це виявилось неправдою.


А ще в мій бік були погрози від Донатаса Піскуна про те, що якщо я не напишу заяву, то мене звільнять з негативом, будуть поширювати по всіх доступних їм каналах інформацію, що я не відповідаю займаній посаді і що мій рівень дуже низький для того щоб очолювати збірну України серед юнаків.



Підробка заяви, підпису - це кримінальна відповідальність, кримінальна стаття. На кого ви подавали в суд по цій справі?

Колізія розумієте в чому полягає? В мене контракт з міністерством. І я на міністерство подавав скаргу щоб розібрались. Але всім зрозуміло, звідки ноги ростуть. Зрозуміло, що не без участі виконавчого директора ФБУ, який дав комусь команду написати за мене заяву, принести в міністерство і сказати, що начебто я передав. До речі, дві заяви начебто від мене були написані завчасу. Таке відчуття, що все було сплановано і їм потрібно було до кінця серпня закрити всі питання щоб включити у штат нового тренера.


Мова у вашому позові йде про фінансову і моральну компенсацію?

Ні, тільки про фінансову. Суд ще не відбувся, потрібно хоча б, якщо суд прийме рішення, щоб мене відновили на цю посаду і виплатили зарплатню. Хочу наголосити, раз мова зайшла про гроші, що це не те, що я тримаюся за цю посаду чи хочу щоб мені зарплатню виплатили. Просто хочу довести справедливість.


Донатас Піскун наполягав щоб я писав заяву. Я казав, що напишу, але відтягував момент щоб не писати. Він обіцяв: мене звільнять в такий спосіб, що зганьблять на всю Україну, скажуть, що я не відповідаю рівню збірної. Також лякав, що за весь період з березня (коли почався карантин) з мене вирахують всю зарплатню, яку мені нараховували начебто ні за що. Казав, що я нічого не робив. Відповідав йому: «А що я повинен був, на вашу думку, робити? Я вів документацію, відстежував ті змагання, які були перед чемпіонатом України. Вів роботу з селекції. Тому що в мене один вік іде, інший приходить. Я їх, молодших, ще ніде не бачив. Ті хлопці, які в мене були "на олівці", старшого віку, вони особливо не були лідерами. А ті, хто став чемпіонами Європи, були старшими і перейшли в іншу вікову групу. Тоді я не мав повної картини, адже для того щоб бачити збірну, я повинен провести чемпіонат України і за його підсумками визначаються перші, другі, трені номери, які далі вже обкатуються до чемпіонату Європи. В мене цих хлопців не було. А він мені каже: «Напишіть, які в мене є». А кого я буду писати? Я ж не знаю тих хлопців. Він мені каже: «Пишіть, кого завгодно щоб було видно роботу». Відповідаю: «Як я можу цю роботу зробити, якщо не визначився склад». Така була розмова. Людина, як на мене, не до кінця розуміє питання і нав'язує свої якісь вимоги.


Ви понад 3,5 роки працювали старшим тренером. Як самі оцінюєте свою роботу за цей період? І чи ці претензії Піскуна почалися вже в останній період вашої роботи? Чи вони були і в попередні роки?

Раніше ніяких претензій до мене з боку Федерації не було, абсолютно. Перший мій дебютний чемпіонат, в 2017 році, наша команда (тоді виступали тільки хлопці) зайняла друге загальнокомандне місце. Було в нас два золота, два срібла і чотири бронзи. На чемпіонаті Європи 2018 року у нас вже об'єднана команда була з дівчатами. Але я говорю зараз тільки про хлопців, за яких я відповідав. В нас було друге командне місце за кількістю медалей. В хлопців було 4 срібла та 11 бронз. 15 медалей із 20-ти можливих. На чемпіонаті Європи в 2019 році юнаки зайняли друге командне місце. В нас було 4 золота, 4 срібла і 6 бронз. А загальнокомандне місце разом з дівчатами - третє. Результати в нас досить непогані були. Претензій до мене не було. Почалися тільки минулого року.


Розкажіть, чим займаєтеся зараз? Як змінилося ваше життя після звільнення?

Життя на цьому не закінчується. Продовжую тренувати. Працюю у Харкові в ДЮСШ. Я, звичайно, менше тепер виїжджаю на змагання. Раніше місяців 7 на рік був на виїздах. Тепер більше вдома, зі своїми хлопцями в залі проводжу.


Зараз боксерська спільнота в очікуванні звітно-виборної конференції Федерації. Чого особисто ви чекаєте від цієї конференції?

Я, звичайно, теж хотів би бути присутнім на конференції і задати певні питання тому ж Донатасу Піскуну. Зокрема, з якої причини мене звільнили. Я так підозрюю, може навіть президент Федерації історію з моїм звільненням до кінця, правдиву, і не знає. Мені так видається. Тому що Володимир Степанович (Продивус – Авт.) довірив цей відрізок роботи у Федерації виконавчому директору, а той, скажімо так, керує на широку ногу, видає бажане за дійсне і не доносить йому всієї інформації. Або доносить у спотвореному світлі. Звичайно, це кричуща ситуація. Всі тренери мене підтримують, питають, з якої причини мене звільнили. Відповідаю: «Хлопці, я не знаю. Це треба спитати у виконавчого директора». Видно, комусь я став неугодним. Або є якісь інші причини. Взяли, скажімо так, «свою» людину, потрібну, а мене прибрали. Це таємниця, відома тільки самому Донатасу Піскуну. Нехай розповість.


Василь Танкевич, Kamp-Sport


P.S. Kamp-Sport готовий надати слово кожній зацікавленій стороні.  

Others Articles