☰
13.12.2023
Вже понад рік Федерацію біатлону України очолює Іван Крулько, якого обрали на відповідну посаду 14 листопада 2022 року. Президент ФБУ дав розлоге інтерв’ю Kamp-Sport, в якому розповів про результати своєї діяльності на посаді, стан біатлонної інфраструктури в Україні, можливий недопуск росіян і білорусів на Олімпіаду-2026 та багато іншого.
Ви вже понад рік є президентом ФБУ. Яка у Вас була мотивація, коли йшли на цю посаду та чи змінилась вона? Що зроблено за рік часу?
Коли приходиш на нову ділянку роботи, потрібен час, аби розібратися, як усе функціонує і в якому стані справи. Після короткого терміну, вже почав реалізовувати стратегію, з якою прийшов на посаду президента ФБУ. Щодо головної мотивації, по-перше, я вважаю, що головне покликання очільника федерації – стати хорошим менеджером і вибудувати систему для підготовки молодих спортсменів, які в майбутньому будуть виходити на високий рівень. Без системи не варто очікувати, що в найближчій чи в довгостроковій перспективі буде результат.
Є речі, які вже не можна виправити – знайти готових спортсменів або замінити тих, кого маємо. Це неможливо, якщо раніше був втрачений. Наприклад, в жіночій команді наявна серйозна проблема: у нас немає фактично жодного спортсмена, народженого з 2002 до 2004 року. Маємо по суті лише Олену Городну (2004 р.н. – прим.). Потрібно докласти всіх зусиль, аби впродовж 5-10 років в нас зросла плеяда молодих, хорошого рівня, біатлоністів. Моя мотивація – побудувати систему масового біатлону, залучити якомога більше дітей до заняття цим прекрасним видом спорту. Також для мене важливо відновити та побудувати нову інфраструктуру, адже діти будуть долучатись до біатлону лише тоді, коли вони розумітимуть, де зможуть займатись. Важливим пунктом моєї роботи є й підготовка тренерів, зокрема молодих фахівців. Таку можливість ми забезпечили програмою «Перший тренер». Вважаю, що з часом усе це має дати результат. Я прихильник думки, що система завжди б’є клас.
Що зроблено за рік часу? Можете виокремити найголовніші результати Вашої роботи на посаді впродовж цього відрізку?
Якщо говорити за пунктами моєї передвиборчої програми, то насамперед планувалась популяризація біатлону через впровадження у загальноосвітніх школах спеціального уроку. Йдеться, перш за все, про кросовий біатлон, оскільки ми не маємо інфраструктури для того, аби принаймні лижоролери запустити, не кажучи вже про лижі, для яких потрібні відповідні погодні умови. Кросовий біатлон дає дитині важливі навички в стрільбі, що є актуальним в теперішніх воєнних умовах, а також в стрільбі на пульсі. Потім вже можна бачити задатки дитини для того, аби надалі займатись біатлоном. Якщо молодь зацікавиться цим видом спорту на уроках, вона зможе продовжити свою підготовку через мережу ДЮСШ, аби прагнути потрапити в збірні України: юнацькі, юніорські та дорослу. Для закладання фундаменту цієї програми ми витратили цілий рік і домоглися, щоб Міністерство освіти і науки України своїм наказом ввело модуль «урок біатлону» в загальноосвітніх школах.
На Волині є вже 14 шкіл, які долучилися до цієї програми. В бюджеті на 2024-й рік на спортивний комітет Міносвіти передбачений ресурс, а саме десять мільйонів гривень на закупівлю пневматичних гвинтівок для шкіл, які доєднаються до нашого експериментального курсу уроку біатлону. Наразі плануємо запустити за цією програмою щонайменше 50 шкіл, але я очікую, що в кожній області додадуть на це кошти з місцевого бюджету. Тобто десять мільйонів можуть перетворитись у двадцять, а це вже близько ста шкіл з уроками біатлону. Після цього програма має працювати через проведення обласних та всеукраїнських Гімназіад, де тренери матимуть чудову нагоду бачити найкращих дітей на цих змаганнях і залучати їх до своїх секцій.
Ще один важливий пункт – спортивна інфраструктура. Всі знають, що на початку повномасштабної війни з росією було знищено кілька біатлонних баз. Тренувальна база в Чернігові була для нас основною, звідти пішла ціла плеяда чудових українських біатлоністів. Через російські атаки в нас також знищені дві школи в Сумській області. По суті, ми залишились в ситуації, коли варіантів щодо локацій, де можна залучати і готувати дітей до біатлону залишилось набагато менше. Є школа в Тернополі, є певні ДЮСШ зі недостатніми ресурсами на Київщині та Львівщині. Цього замало, аби готувати спортсменів на високому рівні. Ми маємо величезне завдання – відбудовувати біатлонну інфраструктуру. І протягом року пророблена величезна робота. Маємо готовий (поки ескізний) проєкт з відбудови бази в Чернігові. Там потрібно вирішувати питання з власністю і майновим комплексом. Це непросто, адже в багатьох людей є нерозуміння та зайві амбіції. Дехто хоче бути господарем навіть на руїнах замість того, аби об’єднати зусилля для відбудови. Така ж ситуація була на Львівщині, де реалізовувало проєкт побудови біатлонного стадіону в Новояворівську, але там призупинені будь-які роботи у зв’язку з тим, що кошти потрібно перенаправляти на потреби оборони. Але важливо не забувати, що будь-який біатлонний проєкт є доброю нагодою підготувати хороших стрільців. Все має бути, звичайно, для оборони країни, проте ми також маємо не забувати і про проєкти, де можна буде готувати наших захисників.
Комунальне підприємство в Паляницькій ОТГ також продовжує будівництво біатлонної бази в Буковелі. Велика кількість робіт вже зроблена, ми вже можемо проводити там чемпіонати України. Ця арена може стати першою в Україні, яка має сертифікацію категорії «А». Це дозволятиме проводити міжнародні змагання найвищого рівня, такі як чемпіонати світу.
Не хочу забігати наперед, але хочемо забезпечити якісну інфраструктуру в Києві. Є напрацювання, однак вони можуть бути реалізованими, якщо залучити до цього велику кількість людей. Найголовніше – перемогти у війні. Лише після цього зможемо повноцінно займатися відбудовою.
Третя складова – програма підготовки тренерів, яка вже запрацювала. Вона передбачає, що з кожним тренером, який залучить дитину до біатлону і ця дитина потрапить до юнацької збірної, ми заключимо довічний контракт, за яким він отримуватиме від федерації гонорар за кожний успіх його підопічного.
Які області, за останній рік, досягли найбільшого прогресу у розвитку біатлону? Як це виражається?
Насправді та ситуація, яку ми маємо в країні, не може позитивно впливати на розвиток біатлону. Є частина молодих спортсменів, яка разом з батьками виїхала за кордон. Я вже зазначав, що мене потішила в цьому році Волинь, адже там біатлону, по суті, майже не було, а зараз помітний прогрес. Там працюють над тим, аби функціонували ДЮСШ, зокрема у Володимирі. Ми маємо області, які традиційно добре себе показують: Чернігівська, Сумська, Львівська та Тернопільська. У них є певна система роботи. Мені подобається, як працює федерація у Київській області і я маю надію, що найближчим часом вона поповнить збірну своїми спортсменами. На Закарпатті працює молода федерація, де зараз є хороші спортсмени. Це заслуга, зокрема родини Меркушиних, які переїхали до цього регіону і тренують дитячі групи. Це дає велику користь і результат.
Цьогоріч створено нову федерацію у Вінницькій області. Там вже є тренери, які колись займалися лижними гонками чи біатлоном. Зараз ми намагаємось повернути їх у спорт, вони починають набирати групи дітей. Маємо в планах популяризувати біатлон у Хмельницькій та Рівненській областях, де зовсім скоро відкриємо федерації. Робитимемо це не для галочки чи для штучного функціонування, а зі створенням баз та менеджерським підходом.
Які цілі на найближчий рік ставить перед собою федерація?
Для початку варто зробити аналіз 2023 року до кінця. Він видався достатньо оптимістичним, оскільки в умовах війни ми повністю виконали весь тренувальний процес для юнацьких та дорослих команд. На літньому чемпіонаті світу в Словаччині Україна здобула рекордну кількість медалей – одинадцять (9 серед юніорів і 2 серед дорослих). Вперше нам підкорилась золота нагорода – Тарас Лесюк фінішував першим. Вважаю, це великим успіхом. Ми завершили минулий сезон у топ-10, що дозволило зберегти квоту в п’ять спортсменів. Що стосується Кубка IBU, там ми закінчили навіть вище і маємо квоту в шість біатлоністів. Це говорить про те, що нам є куди заявляти спортсменів і є де випробовувати їхні сили. Останній етап, який відбувся в Хохфільцені, є також доволі оптимістичним. За останні роки наші чоловіки вперше піднялися на п’яту позицію в естафеті. Конкуренція там дуже серйозна і нам вдалося обійти шведів. Хочу привітати хлопців з тим, як вони показали себе на цій гонці. На юніорському Кубку світу Владислав Чихарь здобув бронзу в індивідуальній гонці – це перша медаль в новому сезоні. Біатлон, вважаю, не можна вираховувати з 1-го січня нового року, адже сезон розпочинається в листопаді. Були вже потрапляння наших спортсменів у топ-20 та залікові зони. Безумовно, нам хочеться кращих результатів, але сезон розпочався, вважаю, не найгірше. Наше головне завдання на наступний рік – підготовка до Олімпіади 2026 року. Ключова ціль для тренерських штабів на чолі Юраєм Санітрою та Миколою Зоцом – підготувати молодих і дорослих спортсменів, які добре себе покажуть на Олімпіаді.
До речі, ми змінили систему в управлінні. Тепер головний тренер національної збірної курує команду B та юніорів. Він дивиться на перспективу і має можливість залучати молодих спортсменів до своїх тренувань. Наші головні тренери збірних опрацьовують з наставниками інших команд програми підготовки. По суті, ми вибудовуємо вертикальну систему, коли головний тренер бачить перед собою не лише кількох спортсменів національної збірної, але й набагато більшу кількість біатлоністів.
Як, станом на зараз, справи з лижною базою в Чернігові, яка постраждала навесні 2022? Яка частка коштів може піти з державного чи місцевого бюджету, а яка – від міжнародних партнерів?
До того часу, поки ми не матимемо проєкту, ми не можемо говорити про здійснення будь-яких робіт. Без проєкту такі дії є порушенням закону. Перше, що потрібно зробити в Чернігові – створити єдиний майновий комплекс. Земля та об’єкт мають бути в одних руках. На сьогодні там є чотири власники – обласна рада, яка має землю під стрільбищем і трасами; ФСТ «Україна», яке виявляє претензії, що володіє лижеролерною трасою та стрільбищем; Центр олімпійської підготовки з біатлону, у власності якого, по суті, розвалена будівля, проте зараз триває процес її передачі; а також Інститут садівництва, який володіє землями всередині трас.
Поки ми не вирішимо юридичні питання й не стане одного власника, доти не зможемо розпочати відновлення бази. Якби всі хотіли працювати разом як одна команда, то ми б зробили це швидко. Цілий рік я б’юся за те, аби ми юридично зібрали в одне ціле цей проєкт. Обласна рада заявляє, що має кошти на проектні роботи. Як тільки вони матимуть єдиний майновий комплекс, то замовлять проведення проєктних робіт. Непростий шлях, але маємо його пройти.
Біатлонна база в Чернігові. Фото: НОК України
Розкажіть детальніше про ідею уроків біатлону у школах. Як з'явилась ця ідея та як відбуватиметься реалізація?
Насамперед скажу, що мені не цікаво було обіймати посаду президента ФБУ заради якогось статусу. Коли я йшов у федерацію, то мав за мету залучення більшої кількості молоді до біатлону, аби згодом Україна могла займати високі місця на міжнародних стартах. Прагну, аби ми були по залученню молоді на кшталт Норвегії, де кожна дитина після народження фактично стає на лижі. Звичайно, там це дозволяють погодні умови. Успіх норвежців – результат тривалої системної роботи.
Ідея уроку біатлону в школах виникла в мене ще з однієї причини. Українці мають з юного віку готуватись до оборони своєї держави. Відповідно потрібно вміти користуватися зброєю. Урок біатлону – чудова нагода опанувати культуру поводження зі зброєю. Молодь може поєднати функцію національно-патріотичного виховання зі спортивною складовою. Дитина може навчитись стріляти на високому пульсі, коли пробігла якусь дистанцію. Ідея поки що впроваджується на експериментальному рівні, але сподіваюсь, що це переросте у велику державну програму. Протягом довгих років незалежності країною керували чиновники, які діяли поза інтересами України, і допризовна підготовка населення, на жаль, впала до нуля.
Як зараз відбувається фінансування видатків федерації? Чи працюєте з приватним бізнесом, спонсорами, які можуть допомагати у розвитку біатлону в Україні?
Фінансування українського біатлону відбувається з кількох джерел. Перше – це кошти державного бюджету, які реалізовуються через різні програми підтримки спорту. Є кошти, які надають з центру олімпійської підготовки з біатлону, але це також кошти з міністерства молоді та спорту. Намагаємось також залучати фінансування з міністерства освіти і науки. Що стосується приватних коштів, ми маємо спонсорів. На сьогодні основними спонсорами федерації є Перша приватна броварня, Нафтогаз-груп, Банк Український капітал та Apartel. Ще один партнер, який нам постійно допомагає – Міжнародна федерація біатлону (IBU). В часи повномасштабної війни вона допомагає проводити нам тренувальні збори. Завдяки ним ми суттєво економимо бюджетні кошти, проводячи тренування за кордоном.
Зараз до спорту активно починають доєднуватись різні криптобіржі та IT-компанії. Чи комунікувала ФБУ з подібними потенційними спонсорами?
Ми з задоволенням хотіли б співпрацювати з будь-якими новими спонсорами. У нас були перемовини з певними беттінговими компаніями, але наразі не дійшли до жодної практичної згоди. Роботу над цим ведемо, федерація готова до пропозицій. Біатлону потрібна підтримка. В Україні це дуже популярний вид спорту, який має величезну аудиторію, тому це чудовий майданчик для різних бізнесів.
Чи часто переглядаєте гонки? Що це за змагання: чемпіонат України/Кубок IBU/ Кубок світу?
Я біатлоном цікавлюся з дитинства, тому традиційно намагався переглядати все, що відбувається в цьому виді спорту. А після того, як очолив Федерацію, слідкую за кожними змаганнями. Відвідую всі чемпіонати України, адже це, зокрема, нагода поспілкуватись з багатьма тренерами, провести різні наради. Безумовно, слідкую за всіма міжнародними змаганнями, де виступають українці: від юніорів до дорослих. Зараз є можливості, аби спокійно переглядати будь-які змагання. Вболіваю за кожного нашого спортсмена.
Тарас Лесюк в інтерв’ю Kamp-Sport говорив, що на літньому ЧС виступає достатньо топових спортсменів, але більшість найсильніших все-таки беруть участь у престижних внутрішніх змаганнях, наприклад City Biathlon у Німеччині, Blink у Норвегії. Чи є ідеї залучити на такі фестивалі українських спортсменів?
Українські біатлоністи беруть участь у подібних змаганнях та шоу-гонках. Дуже часто такі турніри відбуваються на комерційній основі й туди запрошують наших спортсменів. 28-го грудня відбудеться традиційна Різдвяна гонка на стадіоні «Шальке» в Гельзенхкірхені, де Україна буде представлена Дмитром Підручним і Юлією Джимою в мікст-естафеті. Якщо є можливість, то намагаємось відряджати наших спортсменів на всі змагання.
Юлія Джима
Дмитро Підручний
Росіян і білорусів МОК допустив до Ігор в Парижі. Чи ведеться робота, аби не допустити подібного на Зимових Іграх 2026 року?
Робота Федерації біатлону України є прекрасним прикладом для всіх інших національних федерацій і, зокрема, для міністерства, як потрібно діяти в питанні недопуску росіян і білорусів. Минулого року, у вересні, під час конгресу IBU в австрійському Зальцбурзі нам вдалося не просто ухвалити рішення про їхній недопуск до біатлону, але й про призупинення членства федерацій росії і білорусі у Міжнародній федерації біатлону. Тобто після цього вони не можуть виступати на міжнародній арені і, зокрема, впливати на жодне рішення IBU. Їхніх представників тепер немає в жодному керівному органі. росіяни і білоруси повністю вилучені із системи IBU. Це дуже класний прецедент. І я звертаюся до міністерства, що саме в такому напрямку і потрібно рухатися. Потрібно, аби росіян і білорусів не було й при ухваленні рішень, не лише як спортсменів на змаганнях.
Якщо обставини не зміняться, то на зимовій Олімпіаді-2026 в біатлоні росіян і білорусів не буде. Хіба якщо вони відведуть свої війська до кордонів 1991 року, то, мабуть, повернуться.
Які можуть бути, на Вашу думку, шляхи популяризації біатлону в Україні. Чи є у вас дані щодо того, яка зараз за розміром аудиторія, що цікавиться біатлоном?
Біатлон – однозначно, найпопулярніший зимовий вид спорту в Україні. Ба більше, багато років Україна отримувала спеціальну допомогу від IBU через те, що велика кількість абонентів з нашої країни дивилась трансляції на сайті міжнародної федерації. Авдиторія в нас дуже велика і за популярністю біатлон, мабуть, йде другим за переглядами в Україні після футболу. Якщо говорити про ті дані, яке нам давало Суспільне, то біатлон дивляться приблизно два мільйони українських глядачів. Це дані за попередні роки, за цей рік таких ще не маємо. Найбільше переглядів Суспільне отримує саме завдяки біатлону. Було б дуже круто, якби якомога більше вболівальників біатлону приводили до секцій своїх дітей.
Наскільки, на Вашу думку, реальною є теза про біатлон як спорт номер один в Україні? Адже є чимало командних видів спорту з більшою популярністю: футбол, волейбол, баскетбол. Також є бокс.
Якщо хочеш досягти успіху, то потрібно ставити перед собою найвищі цілі. Я маю за мету зробити біатлон найбільш популярним видом спорту в Україні. Але кожна людина має свої вподобання. Є вболівальники, які просто люблять спорт і дивляться футбол, біатлон, бокс та інші види спорту. І це чудово, якщо в нас велика кількість таких фанів. Я сам переглядаю не лише біатлон, а є й вболівальником футболу, боксу інших видів спорту.
Які глобальні спортивні цілі ставить перед собою федерація? Що це: місце в заліку кубка націй, кількість нагород з чемпіонатів світу чи Олімпійських Ігор?
Без одного немає іншого. Що нам дає залік Кубка світу? Якщо ми займемо місця від першого до п’ятого, тоді нас представлятимуть шість спортсменів, з п’ятого до десятого – п’ять біатлоністів. Якщо нижче, то менше спортсменів будуть представлені. Тому наше завдання – залишатися якомога вище в заліковій зоні, аби надалі більше наших спортсменів брали участь у міжнародних стартах.
Що стосується інших цілей, ми, безумовно, маємо йти до медалей, адже це – престиж нашої країни і це впливає на те, скільки ресурсів держава виділятиме на біатлон. Для нас головні змагання року – чемпіонати Європи та світу, до яких ми активно готуємось. Вся підготовка спрямована на те, аби якнайкраще виступити на цих турнірах. Звичайно, хочемо претендувати на олімпійські медалі, які ми не здобували впродовж останніх двох Олімпіад.
Олег Нападій, Kamp-Sport
