РОМАН ГУМЕНЮК: ПОМИЛКА ЛІКАРІВ ПІД ЧАС ОПЕРАЦІЇ МЕНЕ НЕ ЗЛАМАЛА. ЗАРАЗ Я НАЙКРАЩА ВЕРСІЯ САМОГО СЕБЕ

Роман Гуменюк: Помилка лікарів під час операції мене не зламала. Зараз я найкраща версія самого себе

Про нього можна говорити дуже багато. Роман Гуменюк – юрист, спортсмен, депутат районної ради, мандрівник та рибалка. Найбільше в житті радіє успіхам саме у спорті. У 2019 році двічі став призером чемпіонату світу з жиму штанги лежачи, а в 2025 році дебютував у складі збірної України з баскетболу на кріслах колісних. Більше того, він є кандидатом до збірної України з следж-хокею.

Історія Романа особлива. Маючу вроджену ваду серця, переніс невдалу операцію у трирічному віці і з часом був змушений пересісти на крісло колісне. Каже, лікарі тридцять років тому зробили фатальні помилки під час операції, однак з цієї історії відповідей немає і досі.

Життя на кріслі колісному Романа аж ніяк не зламало. У школі був душею колективу, згодом став успішним юристом, а справжню дружбу і командний дух відчув у баскетбольному колективі «Титани-Львів». У нашому інтерв’ю Роман максимально відвертий. У ньому не тільки про роботу і спорт, а й про його харизму, волю до перемоги в усіх справах та безцінні поради. Тут і про цікаві та курйозні випадки з його життя, найбільші життєві перемоги і хобі, які додають енергії та мотивації.

«Спорт у моєму житті був завжди»

Романе, розкажи про своє дитинство. Яким воно було?

Дитинство пройшло у селі Куровичі, що поблизу Львова. Завжди був душею компанії: мав багато друзів, ні в чому себе не обмежував. Завжди «брав» компанію жартами, харизмою та ініціативою. Окремо друзі говорили про мою енергетику. Був також батяром.

Як спорт з’явися у твоєму житті? Завжди ним цікавився. Футбол – моя любов з дитинства. Завжди любив дивитись футбол, а також інші ігрові види спорту, завжди дивився Олімпійські ігри. В селі в спортзалі регулярно тягали залізо. Згодом після школи вирішив більше спробувати себе в спорті. Так я з познайомився Павлом Козаком. Побачив «рельєфи» і рівень Павла і зрозумів, що мені до них далеко і треба багато та важко працювати. Був також період коли пробував себе в лижних перегонах та біатлоні, але згодом зрозумів, що цей спорт не відгукнувся мені внутрішньо. Тут ти залежний від обставин. А у жимі лежачи ти обставини створюєш собі сам. Маю на увазі умови для тренувань.

В ранньому дитинстві у мене виявили вроджену ваду серця. Це був 1995 рік. З розвитком медицини ситуація була не найкраща. Під час хірургічного втручання пішли незрозумілі негативні наслідки і по сьогоднішній день я не отримав відповіді, що тоді трапилося і що саме спричинило такі наслідки тіла. Я втратив функціональність організму, міг рухати лише руками та головою. На певному етапі стан організму відновився до того, у якому я перебуваю зараз.

Моя психіка зробила захисну реакцію, оскільки з того періоду я майже нічого не пам’ятаю. Можу пригадати що мені, як дитині, було незрозуміло чому всі бігають, а я – ні. Себе відчував трішки ображеним життям.

В школі я відмовився від індивідуальних років та навчання з дому. У мене було повноцінне навчання, я хотів бути на рівні з усіма. Батько щодня возив до школи автомобілем.

«Життя трішки поступило несправедливо»

Коли ти вирішив, що хочеш стати юристом?

Напевно десь в класі 7-8-ому я вирішив куди хочу йти навчатись і ким бути. Напевно через мою травму в мене загострене відчуття справедливості та бажання добиватись істини десь вплинули на мій вибір професії. Також приваблювали образи з фільмів: крутих адвокатів, статних мужчин в класних костюмах, які захищають людей. Коли закінчив школу, взагалі не було сумнівів яку спеціальність обирати. Я подав документи на юридичний факультет університету імені Івана Франка і пішов святкувати своє останнє літо як школяра. Також мав в той час тимчасові підробітки: вів інтернет-магазини, писав різні курсові та дипломні роботи, словом, різна робота за комп’ютером.

Ти сказав, що у тебе почуття загостреної справедливості. Можеш детально розповісти що ти мав на увазі?

Зважаючи на мою травму, вважаю, що життя трішки зі мною поступило несправедливо. Зараз критично не толерантно ставлюся до випадків, які мені здаються неправильними, не справедливими. Мені дуже неприємна агресія, булінг, різні образи до слабшої людини, відсутність поваги та брехня. Я не можу терпіти обман. Я намагаюся мінімізувати такі речі у своєму житті.

Як ти шукав роботу?

Юристом складно було знайти роботу. Після університету я ще не був визначений у пріоритетах свого життя. Це було більше про розваги і життя для себе. Згодом я опинився на роботі в компанії «Укртранснафта». Там я працював В HR відділі.

Згодом довелося шукати нову роботу, оскільки залишитися на попередній вже не було можливості. Коли почався період коронавірусу, багато компаній перейшли на віддалену роботу. Влітку побачив вакансію у компанії Nestle, у HR відділі. В цій компанії працюю і донині.

Довгий час у мене були нереалізовані амбіції юриста. Мене відштовхувало те, що я не наважувався майже в 30 років будувати кар’єру адже тоді все б прийшлось починати з нуля. Втім, згодом з’явилася вакансія в компанії Nestle уже безпосередньо юриста і подав спою кандидатуру і успішно пройшов співбесіду.

«Робота заставляє розвиватись»

В чому саме полягає твоя робота?

До вересня цього року я займався інтелектуальною власністю компанії в Україні. Це також було затвердження та перевірка пакувань продукції компанії, рекламних матеріалів, відео відповідно до юридичних вимог. Уся реклама компанії та усі пакування проходили через мене. У вересні цього року я змінив посаду. Я перейшов на роботу на фабрику «Світоч», однією із компаній групи «Nestle». Тому зараз я опановую нову посаду, приходиться багато вчити і пізнавати нового. Хочу цей період пройти якісно. Навіть інколи шокований від того, наскільки широкий спектр питань. Для мене це класний челендж і новий досвід. Це крок вперед і хороший розвиток хард-скілів як юриста. Тай взагалі я люблю важкі виклики в житті, пізнавати і пробувати нове і розвиватись. Робота в цій компанії мені до вподоби. Вона дає хороші можливості для кар’єрного та професійного зростання .

Що для тебе означає баскетбол на кріслах колісних і команда «Титани-Львів»?

Так як я говорив, завжди любив дивитись і цікавився ігровими видами спорту. І в 2016 році я побачив в соціальних мережах оголошення про створення команди з баскетболу на кріслах колісних, я дуже ним запалився. Дуже хотів потрапити в цю команду і за кілька місяців до першого тренування сам себе почав до нього готувати. З першого тренування відразу влюбився в нього. На жаль, на три роки команда припинила своє існування. Я вдячний Павлові Козаку та Петру Мисишину за те, що відновили команду.

Дуже радий, що наша команда зараз розвиваємось і як наслідок, за довгий період в Україні була сформована збірна України, кістяк якої склали гравці команди «Титани-Львів».

Ти колись міг подумати що гратимеш за збірну України з баскетболу на кріслах колісних?

Я дуже цього хотів. Це було однією з моїх мрій і цілей - одягнути футболку збірної. Коли ти дуже сильно чогось хочеш і воно трапляється з тобою, ти в моменті не можеш одразу все зрозуміти. Так було і зі мною. Радий не тільки за себе, а за партнерів по команді, які склали кістяк збірної України. Також радий за те, що показали хороший спортивний результат (на міжнародному турнірі в Болгарії збірна України на кріслах колісних посіла друге місце - авт). Ми показали силу і якість. І головне ми показали, що ця збірна має перспективу.

Як ти встигаєш грати ще й баскетбол на кріслах колісних та следж-хокей?

Зараз спорт в моєму житті займає дуже багато часу, але це мій свідомій вибір. Звісно інколи доводиться чимось жертвувати: розвагами, особистим життям, відпочинком, спілкуванням з друзями і близькими. Також не без того, щоб не доводилось переборювати втому і лінь. Тричі на тиждень у мене баскетбол, двічі – хокей.

Як ти потрапив в команду зі следж-хокею?

Також знайшов оголошення в соцмережах. Тут також потрібна належна фізична підготовка. У березні цього року я відвідав перше тренування. В липні ми поїхали на перший турнір зі следж-хокею, який ми і виграли. Наприкінці листопада матимемо навчально-тренувальний збір в Словаччині, де зіграємо товариський матч з місцевою збірною. Ну і наступного року в квітні повинен відбутися чемпіонат світу з следж-хокею.

До речі, хокейні тренування відбуваються на льодовій арені у Новояворівську. Кілька тренувань у нас було в торгово-розважальному центрі King Kross Leopolis. Знаю, що зараз у Львові будують льодову арену. Сподіваюся, тренуватимемось у Львові, оскільки дорога до Новояворівська, навіть автомобілем, займає доволі багато часу.

В хокей тобі грати складніше, ніж в баскетбол?

Функціонально так. Треба більше фізичних кондицій. В баскетболі мій рівень як спортсмена вищий, аніж в хокеї, але це не дивно, бо баскетболом я займаюся значно довше.

Чи важко поєднувати?

Поки що вдається. Жартома кажу, що живу на дві сім’ї.

Для гравців виїзд за кордом на міжнародні змагання це щось особливе?

Збори і виїзди об’єднують і зближують. Це особливий вайб роздягальні. Ти краще пізнаєш людей, стаєте справжньою цільною командою.

Паралельно ти також займаєшся жимом штанги лежачи…

Так. Крім баскетболу та хокею стараюся тричі на тиждень ще відвідувати тренажерний зал. У мене є ще не «закриті» цілі по жиму штанги лежачи. Хочу зробити «last dance» у цьому виді спорту і виступити на топових змаганнях. Мені уже 33 і говорити про спорт високих досягнень, займаючись трьома видами, це не на довготривалу перспективу.

Знаю, що в тебе були прекрасні результати з жиму штанги лежачи, зокрема на чемпіонаті світу.

Так. Було перше місце чемпіонаті України в 2019 році серед здорових та людей з інвалідністю. І на чемпіонаті світу в Луцьку в 2019 році я здобув срібну медаль серед людей з інвалідністю та бронзову медаль серед здорових спортсменів. Тоді я себе тримав у топовій спортивній формі. Регулярно вигравав етапи «Ігор Героїв» з кросфіту. У 2018 виграв Богатирські Ігри, які організовував Василь Вірастюк. Можна сказати, що я завжди себе пробував у силових видах спорту.

Який момент в спорті для тебе найсильніший і найпам’ятніший?

Особняком стоїм чемпіонат світу з жиму штанги лежачи. Дуже сильний і важливий етап мого життя - це перший матч за збірну України з баскетболу на кріслах колісних.

Відійдемо трішки від спорту. Мало хто знає, що ти є депутатом Львівської районної ради.

Так, ще я був обраним Депутатом Львівської районної ради, де я членом комісії молоді та спорту.

Які в тебе ще є захоплення? Може хобі?

Люблю рибалку, подорожі, природу, жартувати люблю. Колись навіть пробував себе в Stand up. Правда залишив це після невдалого виступу.

Вважаю, що маю хороше почуття гумору. Думаю спочатку це було теж як захисна реакція на мій стан, оскільки якщо пожартуєш з ситуації, то вона вже й не така страшна. Потім це було як форма нетворкінгу – через жарти і сміх тебе краще сприймають і ти завжди бажана персона в будь якій компанії. Зараз це просто частина мене, часто дуже іронічна та самоіронічна невід’ємна частина мене, яка в мені подобається. Навіть маю ще одну ціль, вже більше року в голові крутиться монолог- виступ , який треба нарешті змусити себе довести до пуття і дописати.

Звідки в тебе любов до мандрівок? Чи є якісь цікаві історії?

Я є легким на підйом і мій «внутрішній авантюрист» завжди зі мною (сміється). Одного разу зі Львова мав летіти до друга в Мюнхен, однак запізнився на літак, маючи квиток. Того дня я дуже хотів потрапити до Мюнхена, тому коли відрили свої вікна представники різних авіакомпаній в аеропорту, я почав шукати варіанти як я сьогодні можу вилетіти зі Львова. Знайшов один варіант на цей день, але через Стамбул - відразу погодився на нього. От так мав прилетіти в Мюнхен а приземлився в Стамбулі. Мій друг мене чекав в одному аеропорту в один час, а прилетів в інший аеропорт значно пізніше. Ця поїздка мені запам’яталася.

Мав також багато подорожей автомобілем. Під час однієї з ми з друзями вирішили зробити тріп Європою. А тоді були в планах відвідати кілька країн Європи, але ця подорож закінчилась так і не почавшись. Від емоцій радості, натхнення та задоволення від компанії - втратив уважність і в Польщі на заправці влив в автомобіль не те пальне і на цьому наша подорож завершилася. Подорож автобаном Австрії змінилась дорогою на СТО, а аромат вуличної їжі Братислави – на запах пального і мастила в гаражі. Правда через місяць наша подорож Європою таки відбулася, однак уже в іншому складі.

«Опинився в озері з… кріслом колісним»

Скільки років ти уже за кермом?

Права отримав в 2012 році, але водійського стажу у мене сім років.

Любиш швидкість?

Насправді дуже люблю адреналін, і швидкість це то що його провокує, тому так швидкість люблю теж.

Взагалі на самому початку після придбання автомобіля їздив по «рагулячому» (сміється). Але з часом все менше практикую швидкісну їзду. Вплинуло ДТП, після якої манера моєї їзди змінилася, та й, мабуть, подорослішав, почав більше цінувати життя як своє, та й і людей, які їдуть зі мною.

Де ти мрієш побувати як мандрівник?

Хочу поїхати у Домініканську Республіку і США – відвідати матч NBA.

Звідки у тебе захоплення рибалкою?

Перший раз коли поїхав з батьком на рибалку, мене «запаяло» надовго. Мені було 9 років. Любов на все життя. З рибалки можна зробити висновок про мене: якщо мене з першого разу щось не «зачепило», то вже не зачепить. Цього року лише одного разу був на рибалці. Банально немає часу.

Яку найбільшу рибу ти спіймав?

Трофей на 9,5 кг. На відміну від спорту, у рибалці немає у планів кого і коли я маю зловити (сміється). Рибалка – це відпочинок, це теж адреналін від клювання і вивудження. Рибалка це про емоції, інколи і про спокій - класне місце щоб порефлексувати і провести гігієну своїх думок, також це про природу – про красу заходу сонця і про неперевершені світанки. Також це моє місце сили , щоб побути на самоті. Був в мене непростий період в особистому житті і рибалка допомагала розібратись в собі.

Любиш побути наодинці?

Так. Це інколи прекрасно, а інколи дуже корисно.

Чи є смішні історії з рибалки?

Багато історій є веселих, оскільки часто їздив не сам. Це кум, друзі та знайомі. Згадується один випадок: Місце завжди вибираю я, а одного разу місце вибрав мій товариш. Місце то було гарне, але мені незручне. Моя рибалка завершилася тим, що я з кріслом колісним перекинувся в воду. Була осінь. Я промок і у мене не було змінного одягу. Одразу поїхав додому.

Як ти переживаєш поразки?

Я не люблю програвати, а колись й не й вмів, це що стосується й спорту. Так і в житті. Колись міг «зайти в себе» і не виходити звідти довго. Зараз з віком, особистісним розвитком і психотерапією ситуація змінилась. Зараз я аналізую, рефлексую, шукаю причини і першопричини перш за все аналізую себе свої дії, стан, почуття.

Чи бувають моменти, коли тобі важко на душі і що тебе витягує з цього стану?

Спорт і витягує. Насправді коли відродилася баскетбольна команда, я був у жахливому емоційному стані. У мене була глибока депресія. Це було накопичення багато причин: особисте життя, назбирані ментальні травми. Баскетбол тоді добряче поміг. Після кожного матчу чи тренування це був як ковток свіжого повітря. Тай взагалі спорт допомагає емоційно справлятися з ситуаціями, які бувають у житті. Також психоаналіз та психотерапія - це надзвичайно корисно.

Чи маєш девіз, який допомагає тобі рухатись вперед?

Давайте спробуємо, а там побачимо, що вийде. Якщо не вийшло, подумай чому і пробуй поки не вийде.

«Пишаюся своїми цінностями»

Чим ти сьогодні найбільше пишаєшся?

Напевно своїми цінностями - це вірність, повага, щирість, відвертість, вміння любити. Для мене важливо бути справжнім, «трушним». Недавно в розмові з однією людиною, я сказав - що зараз я є найкращою версією самого себе. Також пишаюсь тим, що схильний до розвитку і що дуже важливо розвитку свідомості. Своїм почуттям гумору, яке не раз допомагало як й мені, так і оточуючим.

Який момент життя ти б прожив ще раз?

Їх дуже багато. Багато моментів які, є в моїй памяті і які ніколи не забуду. Цей й спортивні події, перший поцілунок, перша спіймана риба, відчуття взаємного кохання. Звісно, прожив би й ще раз негативні моменти в житті, щось зробив би по-іншому, якісь етапи життя пройшов би не так.

Як би називався фільм про тебе, де б ти хотів бути головним героєм?

Один з моїй улюблених серіалів Californication, де головним героєм є прототип один з моїх улюблених авторів – Чарльз Буковскі, часто бачу схожості з собою.

Це б напевно хотів зіграти головну роль у фільмі «Список останніх бажань». Там справжня «трушна» поведінка людей, бо коли розумієш що тобі дуже не довго на тому світі, починаєш робити тільки те, що для тебе найважливіше в тому житті, і напевно саме тоді отримуєш найбільшу насолоду від того.

Що б ти хотів сказати людям, які зараз на старті свого шляху?

Якщо не спробуєте, ви ніколи не дізнаєтесь чи воно того вартувало. І навіть якщо воно цього не вартувало, це був ваш досвід для наступних стартів. Колись навіть сказав таку фразу: «Наше щастя в загублених моментах». Краще щось зробити, ніж жаліти, що не спробував, чи боятись спробувати. Женіть страх від себе. Люди б були набагато більше щасливі якби не боялись.

Твоє серце зараз вільне?

Я зараз не в стосунках. Думаю, що я готовий уже до створення сім’ї, але ще, мабуть, не настав той час. Любов це те, що робить людей кращими, і це велике щастя відчувати справжню, щиру, взаємну любов.

Богдан Пастернак

Джерело: tribuna.com