☰
23.03.2025
Попри війну та фактично знищену ворогом спортивну базу, біатлон на Чернігівщині не зупиняється. Молоді спортсмени продовжують тренуватися, нещодавно в регіоні відбувся старт проєкту «Урок біатлону» у кількох школах області. Про стан справ біатлону Чернігівщини, труднощі відновлення інфраструктури, а також підсумки біатлонного сезону Kamp-Sport поспілкувався з Ніною Лемеш – головою Федерації біатлону Чернігівської області, а також багаторазовою чемпіонкою Кубка світу і призеркою чемпіонатів світу та Європи.
Ніно Петрівно, Чернігівщина – один із тих регіонів, які найбільше постраждали під час війни. Була розбомблена спортивна біатлонна база. Яка ситуація на Чернігівщині зараз? Чи мають змогу діти займатися?
На жаль, із 2022 року ситуація кардинально не змінилася. У березні того року було завдано не одного удару. Лижну базу повністю знищено, а лижеролерна траса залишається в більш-менш робочому стані. Стрільбище фактично відсутнє.
Станом на зараз відбудова ще не розпочалася з об'єктивних загальнодержавних причин. Наразі це не є пріоритетом, оскільки Чернігівщина – прикордонний регіон. Повномасштабна війна триває, тому, окрім медичних установ, закладів освіти та приватного житла, відновлення інших об'єктів поки що не здійснюється. Відбудова бази наразі на паузі, водночас тривають процедури щодо її об’єднання в одну юридичну особу. Це тривалий процес, але важливий крок для подальшої реконструкції.
Попри всі труднощі, база продовжує функціонувати, хоча й не на повну силу. Біатлон – специфічний вид спорту, який неможливо просто перенести в інше місце. Тут продовжують займатися діти, щоправда, не групи вищої спортивної майстерності, адже для них необхідні кращі умови. Водночас навчальні та підготовчі групи все ж працюють на базі, підтримуючи розвиток цього виду спорту.
Понад рік тому керівництво Федерації біатлону України оголосило інформацію про запуск уроку біатлону регіонами України. Чи запущено цю програму на Чернігівщині, як вона працює, наскільки є ефективною?
Урок біатлону стартував в Чернігівській області та вже встиг отримати гарні та позитивні відгуки. Цей проєкт розпочався лише місяць тому в нашому регіоні, оскільки це абсолютно нова програма, яка створювалася з нуля та вимагала певного часу для закупівлі всього необхідного для запуску. У цей період Міністерство освіти і науки розробляло спеціальну програму модуля «Урок біатлону». Вважаю, що все вдалося здійснити в доволі стислі терміни.
П’ять шкіл Чернігівщини отримали по п’ять комплектів обладнання. Одна з них розташована в Новгород-Сіверській громаді, три – у Чернігові, ще одна – у Киселівській громаді. Ми обирали ті навчальні заклади, де працюють тренери з біатлону в ДЮСШ, щоб вони могли налагодити ефективну комунікацію з учителями фізичної культури та предмета «Захист України». Учні отримують інструкції та поради від досвідчених тренерів з біатлону, а з розвитком своїх здібностей можуть продовжити навчання безпосередньо під їхнім керівництвом. Наразі всі школи задоволені проєктом, а зацікавленість учнів у ньому лише зростає.
Чи може найближчим часом розширитись географія шкіл в Чернігівській області, де також проводитимуть «Урок біатлону»?
Ми над цим працюємо. Є бажання і цілі в Міністерства освіти та науки продовжити програму вже в цьому році. Ми паралельно спілкуємось з громадами, щоб вони теж за можливості закупляли необхідні комплекти для «Уроку біатлону» за кошти місцевого бюджету
Що ще варто зробити аби ми мали більше охочих займатися біатлоном, популяризуючи його зокрема у вашому регіоні?
Наразі не йдеться про якісь інновації, адже заохочувати дітей до біатлону стає дедалі складніше, насамперед через знищену базу. Протягом сорока п’яти років вона була своєрідним магнітом, який притягував людей до цього виду спорту, саме тому біатлон набув великої популярності на Чернігівщині. Спортивна інфраструктура завжди стимулює інтерес і заохочує до занять, незалежно від виду спорту.
Наприклад, той же урок біатлону – це позитивна ініціатива, яку добре сприймають школи та управлінці. Однак найважливіше, що до біатлону з ентузіазмом починають ставитися самі діти. Гвинтівка – це незвичний інвентар, який зазвичай відсутній у загальноосвітніх школах. Зараз також особливо актуальне патріотичне виховання: важливо змалку пояснювати, що країні вкрай необхідний Захист України.
Знайомство зі зброєю та перші навички самозахисту сприймаються дітьми позитивно. Окрім того, школярі бачать українських біатлоністів, їхнє прагнення до перемог, їхню самовідданість під час представлення України на міжнародній арені – і це надихає.
Чернігівщина – це регіон який дав Україні не одного чемпіона, зокрема й олімпійського. Як оцінюєте рівень підготовки та прагнень молодих спортсменів зараз?
Всупереч проблемам спорту в нинішній час війни Чернігівщина не здається. Тренери і діти продовжують працювати і зростати в будь-яким умовам. На минулорічних і цьогорічних чемпіонатах України команди з нашої області довели, що у всіх вікових категоріях готові боротися за лідерські позиції. Незабаром відбудеться дорослий чемпіонат, і ми сподіваємося, що Чернігівщина знову буде серед найкращих. Перспективна молодь вже заявляє про себе. Водночас головною проблемою залишається набір дітей. Коли батьки чують про набір у секцію біатлону, їхнє перше запитання: «Де діти будуть тренуватися, якщо база розбомблена?» Проте, незважаючи на ці труднощі, юних спортсменів вистачає. Ми впевнені, що на наступних чемпіонатах України зможемо довести, що конкурентне покоління на Чернігівщині продовжує зростати.
Серед кандидатів до олімпійської збірної України на Олімпіаду-2026 – Христина Дмитренко та Дарина Чалик. Ми щиро віримо в їхні успіхи. Щодо чоловічої команди ситуація може бути складнішою, але Артем Тищенко та Руслан Ткаленко вже не перший рік у збірній і також мають шанси потрапити до олімпійської команди. Розраховуємо на молодь і юніорів – зокрема, на Дмитра Крюкова та Єгора Макаренка, які можуть здійснити значний прорив у своїй кар’єрі.
Деякі спортсмени, народжені на Чернігівщині, зараз представляють інші регіони. Ми ставимося до цього з розумінням: якщо інші області сьогодні можуть запропонувати кращі умови, ми не маємо морального права їх обмежувати. Однак віримо, що незабаром наша спортивна інфраструктура відродиться, і Чернігівщина знову стане центром розвитку біатлону.
З огляду на ваш досвід у біатлоні як спортсменки, як можете оцінити поточний сезон для збірних України?
У цьому сезоні я мала великі очікування від юніорського чемпіонату світу. Наразі конкурувати за високі позиції на дорослих чемпіонатах як жіночій, так і чоловічій збірній досить складно. Водночас багато наших спортсменів показали максимум і навіть приємно здивували. Коли ми посідаємо четверті місця, а попереду нас такі країни, як Франція, Норвегія, Німеччина чи Швеція, ми розуміємо, наскільки потужні їхні спортсмени та в яких умовах вони тренуються. Їхні резервні команди цілком можуть замінити основну збірну й виступати на такому ж рівні. Але приємно, що Україна бореться, нав’язує боротьбу лідерам і фінішує поруч.
Мене не розчарували жінки, адже я усвідомлювала, наскільки складно їм буде змагатися в нинішніх умовах. Водночас особливо хвилювалася за юніорок, які значну частину сезону виступали на дорослих змаганнях. Олена Городна та Олександра Меркушина – дуже перспективні спортсменки. Також слідкувала за виступами Дарини Чалик та Ірини Петренко. Сподіваюся, що до Олімпійських ігор дівчата підійдуть у ще кращій формі.
Щодо чоловіків – тут також все непогано. Я не сподівалась, що Дмитро Підручний покаже настільки хорошу форму та стабільно виступатиме протягом усього сезону. Нещодавня «бронза» в естафеті на етапі Кубка світу – пряме тому підтвердження. Хотілося б більше медалей від юніорської команди – хлопці й дівчата на це заслуговували, результати були зовсім близько, але часто не вистачало зовсім трохи, і ми опинялися на четвертих місцях. Проте, цей сезон ще раз переконав мене: в Україні росте хороша зміна. Олімпійські ігри-2026 будуть складним випробуванням, але я вірю, що наша команда здобуде необхідний досвід і згодом тішитиме нас високими результатами.
Kamp-Sport
