ІВАН КРУЛЬКО: ДОЛЮ ГОНОК НА ТРАСАХ ВИРІШУЮТЬ НЕ ПРІЗВИЩА, А МОТИВАЦІЯ, БАЖАННЯ І ПІДГОТОВКА

Фото: facebook.com/ikrulko

У першій особистій гонці нового сезону українець Віталій Мандзин створив справжній фурор, виборовши четверту позицію в короткій індивідуальній гонці з чотирма нулями на вогневих рубежах. Враженнями від цього старту поділився президент Федерації біатлону України Іван Крулько.

- Іване Івановичу, після таких гонок, як сьогодні (розмова відбулась у вівторок ввечері - прим.авт), завжди приємно і легко ділитись емоціями. Що би ви хотіли сказати після того, як побачили, що Віталій Мандзин перетнув фінішну лінію з четвертим результатом?

- По-перше, я хотів би привітати всю українську біатлонну родину, усіх спортсменів і тренерів, з тим, що ми і в естафетах, і тепер вже в індивідуальній гонці, знаходимось у боротьбі за високі позиції – зараз про це можна говорити, як про тенденцію. І вболівальники не дивляться біатлон просто тому, що їм це подобається, а із завмиранням серця переживають, тому що бачать – що наші спортсмени можуть показувати класний результат.

Однак мусимо застерегти себе від ейфорії: сьогоднішня гонка поки що не є правилом: наразі це – момент для нашої радості. Попереду буде ще багато чого: і злети, і падіння, до яких потрібно нормально ставитись. Але ми бачимо головне: у нас є команда, яка має мотивацію і потенціал. Якщо говорити про те, що норвежці в біатлоні – "надлюди", то Віталій Мандзин – володар золота серед людей. (Сміється) Тому що французи – позаду, перший з італійців – на 21-й позиції, перший з німців – на 22-й, а наші – троє у топ-15! Я вважаю це свідченням того, що команда готувалася, вона заряджена на результат, а нам лишається тримати кулаки, щоби хлопці і надалі демонстрували прогрес. Однак і ставитись з розумінням до епізодів, коли будуть падіння, і особливо підтримувати команду в моменти, коли виходитиме не все.

- А яким буде перший аналіз гонки?

- Перше, що хотілося б сказати – у нас з’явилась достатньо стабільна стрільба. Ми прекрасно розуміємо, що ногами поки не досягаємо рівня топ-спортсменів, але з точки зору стрільби – ми є в топ-обіймі. І стабільна стрільба на початку сезону – хороший заділ на майбутнє. По-друге, з’явилась впевненість: коли ти бачиш влучні перший і другий постріли – є відчуття, що і далі все буде влучно, тому що спортсмени працюють ритмічно, що свідчить про роботу, яка була проведена під час підготовки до сезону.

Третє і дуже важливе – робота сервісу. Ми вже говорили про те, що запросили повернутись до нашої збірної словенця Лаха Габера, який є професіоналом своєї справи, і був покликаний посилити нашу сервісну команду. Увесь літній сезон він провів в тестуванні лиж, відбираючи їх на усіх провідних заводах та перевіряючи текстури та змащувальні матеріали в сніговому тунелі. І сьогодні, та й під час естафет, ми бачили, що наші спортсмени не відставали на спусках, а мали змогу трішки відпочивати. Тобто, наші лижі були на рівні топових команд – це те, чого я вимагав завжди. Ми не маємо програвати суперникам у технічному плані. Якщо наші спортсмени будуть розуміти, що вони мають все, що потрібно, на рівні найсильніших суперників, вони і результати будуть показувати кращі. Підготувати лижі собі спортсмен сам не може, але коли в нього вже на старті погані лижі, то й мотивація працювати на максимумі втрачається: він приходить на стрільбу виснажений, в результаті чого з’являються промахи. Зараз же наші спортсмени мають впевненість у інвентарі, і рано чи пізно це призводить до результату.

У нас йде спокійний робочий процес, цей сезон є підготовчим до олімпійського. Ми розуміємо усі складнощі, з якими стикаємось: проблеми із забезпеченням; проблеми, пов’язані з війною в країні; емоції, які відчувають спортсмени, адже їхні родини перебувають в тих же умовах війни, як і всі українці. Звісно, все це впливає. Але при цьому я, як менеджер, бачу своїм завданням – забезпечити збірну усім необхідним, щоби вони в цьому плані були на рівні з суперниками. А далі, коли спортсмени це побачать і зрозуміють, вони мусять демонструвати свій професіоналізм і вміння.

Тому сьогодні я, звісно, вітаю усіх з цими результатами, але хочу попросити вболівальників, щоби в моменти, коли результати будуть не такі добрі, ми так само підтримували наших біатлоністів, як це робили сьогодні.

- Ці результати дозволяють припустити, що Надія Бєлова «знайшла ключик» до спортсменів в процесі підготовки. Що, на вашу думку, змінилося у порівнянні з минулим сезоном, коли з командою працював Юрай Санітра?

- Юрай працював з командою вісім років, і те, що сьогодні Віталій Мандзин показує свій найкращий результат кар’єри, і те, що Антон Дудченко піднімається у топ-15 – це в тому числі і його заслуга.

До речі, не забуваємо, що Мандзин – ще юніор, і в наступній гонці вперше в історії українець бігтиме в синьому бібі лідера заліку молодих спортсменів. Тому я хочу подякувати Юраю за багаторічну роботу в команді, за те, що він закладав основи і зараз продовжує з нами працювати, індивідуально готуючи Дмитра Підручного. Як ми бачимо, Дмитро теж готовий на хорошому рівні, і сьогодні провів гонку «по-професорськи», коли залишив сили, щоби додати на останньому колі після четвертої стрільби.

Але в той же час хочу сказати, що Надії Беловій вдалось досягти дуже важливого аспекту: спортсмени повірили в неї, вони підтримують тренера, що відчувається як в тренувальному процесі, так і в гонках. Біатлоністи бачать, як переживає за результат тренер – і вони переживають також. Внаслідок цього з’являється командна робота, де один за всіх, і всі за одного. Тому важке рішення, яке ми прийняли наприкінці минулого сезону, вже дає свої плоди.

Надія Олександрівна задоволена роботою хлопців, особливо молоді, і не боїться підпускати до основи молодих спортсменів – ми ще будемо бачити це протягом сезону. Шанс отримає кожен з тих, хто готувався до сезону в команді Бєлової: зараз непогано себе на Кубку IBU проявив Тарас Лесюк, маємо також давати можливостій й нашій молоді – тим же Богдану Борковському та Сергію Супруну. І вже від них залежатиме – закріпляться вони в основі чи ні. Однак в той же час має існувати спортивний принцип, що ми й бачимо зараз. І в такі моменти дуже відчувається нестача п’ятого місця в заявці на Кубок світу цього сезону. Потрібно відновити квоту – це б дозволило активніше перевіряти молодь.

- …Тим більше, в наступний олімпійський рік.

- Так, зараз наша основна задача – підготовка до Олімпіади 2026 року, але при цьому ми маємо дивитись і вперед. І саме з цією метою запроваджено ряд програм з розвитку біатлону: уроки біатлону в школах, відкриття нових відділень біатлону в ДЮСШ та школах вищої спортивної майстерності. Ми в системному режимі збільшуємо кількість місць, куди українські діти можуть приходити і займатись біатлоном, закладаючи системну роботу для майбутнього. Так, це довга робота – на десять років вперед. Ми розуміємо ситуацію, в якій знаходимось і проблему зі зміною поколінь. Але ті основи, які зараз закладаються для того, аби діти мали доступ до біатлону, обов’язково мають призвести до того, що кількість переросте в якість. Я ще раз хочу наголосити: у нас більше ніколи не буде легіонерів. Ми будемо виховувати власні таланти – вони у нас є, просто їх потрібно знаходити і не боятись витрачати, умовно, десять років часу, аби довести спортсмена до потрібного рівня.

- Повертаючись до команди на Кубку світу, чого ви завтра очікуєте від дівчат?

- Згадуючи про естафету, ми дуже підтримуємо Олену Городну. На мою думку, вона прекрасно справилась з одиночним мікстом, і в неї велике біатлонне майбутнє. Однак, безумовно, ті два кола штрафу на стійці в естафеті стали проблемою для команди в досягненні хорошого результату. Але хочу нагадати, що у нас були сезони, коли при двох колах штрафу ми ставали коловими. Зараз, на щастя, ми бачимо іншу ситуацію. Усі дівчата відпрацювали в свою силу, і результат був цілком адекватним, зважаючи на те, що гонку ми розпочали з двох кіл штрафу. І, до того ж, зауважте, що у нас команда наполовину складалась з юніорок – Олени Городної та Олександри Меркушиної, які ще рік тому виступали в категорії дівчат. І тут вони закривають перший та третій етапи естафети на Кубку світу, що для них вже є неоціненним досвідом.

Тому дівчатам я хочу сказати те ж саме, що й сказав хлопцям, подякувавши їм за гонку: потрібно вірити в свої сили, не боятись ставати лідерами. Долю гонок на трасах вирішують не прізвища, а мотивація, бажання і підготовка. Якщо дівчата завтра виконають свою роботу і справляться зі стрільбою – все буде в порядку, я в цьому впевнений. Однак загадувати якісь місця не хочу – просто потримаємо за них кулаки.

- Ситуація на Кубку IBU не настільки обнадійлива. Чи є нашим максимумом ті результати, які команда продемонструвала минулого тижня в Ідре?

- Звісно, це не максимум. Результати не є такими, які б нам хотілося, але Кубок IBU ми маємо в першу чергу сприймати, як підготовку молодих спортсменів. При цьому, на жаль, у нас поки що немає широкого вибору: Безумовно, я переживаю за усіх наших біатлоністів, і мрію про той час, коли у тренерів по-хорошому болітиме голова за те, кого з десятків спортсменів обрати для участі в команді на Кубку світу і Кубку IBU. Але давайте реально дивитись на стан справ: всі ті кращі спортсмени, які є в обіймі, - вони виступають. Однак ми маємо вірити в свої сили і в перспективу. І я хочу сказати, що у нас підростає класна молодь – юнацька і юніорська команди. Вони ще обов’язково додадуть, і в майбутньому ми побачимо спортсменів, які задаватимуть тон в світовому біатлоні. Ви ще згадаєте мої слова. Просто треба набратися сил і терпіння, - і працювати в спокійному режимі, підтримуючи хлопців і дівчат. В нашій молодіжній жіночій команді я бачу дуже великий потенціал.

- Останнє питання стосовно лазарету команди. Ірина Петренко не відібралась в першу команду, і так само ми не бачимо її на Кубку IBU. Також вболівальники питають, куди зник Степан Кінаш?

- Ірина, як ви знаєте, мала травму ноги. Зараз вона відбула процес реабілітації, який трішки затягнувся. Втім Іра тренується, і я думаю, що ми зможемо її побачити на Кубку світу вже цього року. Що стосується Степана Кінаша, я вірю, що він покаже себе в чоловічому біатлоні, і ми на нього розраховуємо, хоча він ще має вирішити певні питання, які його турбували по здоров’ю. Однак має працювати спортивний принцип: у Степана буде можливість на чемпіонаті України довести свої обґрунтовані амбіції на потрапляння в команду і відібратись на участь в міжнародних змаганнях після Нового року, повністю включившись в робочий процес. Те ж саме можу сказати про Владислава Чихаря, на якого ми також розраховуємо.

Джерело: biathlon.com.ua