☰
04.01.2022
Ірина Дубицька – гравець національної збірної України з футзалу. Ще зовсім недавно, якраз тоді, коли наша жіноча збірна у Львові виборола путівка у «Фінал Чотирьох» футзального Євро, Ірина планувала свою кар’єру продовжити в Україні, виступаючи за київську «Енергію». Втім, плани різко змінилися. Сьогодні Ірина Дубицька грає у Кувейті і навчає футзального ремесла інших. Про це та інше Ірина розповіла в інтерв’ю Kamp-Sport.
Дійсно, я планувала залишатися в Україні, однак Анастасія Кліпаченко (гравець національної збірної України з футзалу – Авт.) запропонувала переїхати тимчасово до Кувейту. В команду, де грає Настя, потрібно було підсилення. В Україні мені доводилося поєднувати роботу з тренуваннями, а у Кувейті я повністю сконцентрована саме на своїй спортивній кар’єрі. Тут є на це час та можливості. У Кувейті я повністю розумію, що таке професійне життя спортсмена. Виступаю за команду, яка називається «Salmiya» Club.
До Кувейту прилетіла трішки пізніше, ніж було заплановано. Це було пов’язано з процедурою видачі візи, яку затягнули. До свого дебюту провела з командою три тренування, а забити перший гол вдалося одразу у першому матчі. Рівень чемпіонату? Ми якраз і приїхали для того, щоб цей рівень підвищувати.
На фото: Анастасія Кліпаченко та Ірина Дубицька отримали подяки від керівництва клубу «Salmiya club», за який виступають
Фінансові умови?
Тут я маю те саме, що мала в Україні за умови того, що я працюю, граю і тренуюся. Але суттєва відмінність у тому, що тут є лише граю у футзал. Зараз головне завдання переключитися, адже минулий сезон та рік був стресовий для мене. З жіночим чемпіонатом в Україні, з тренувальним процесом і карантином я почала втрачати спортивну форму. Це також одна з причин чому я приїхала в Кувейт. Якби зараз була б у Києві, то щодня потрібно було б прокидатися у 6 ранку і бігти на роботу. Окрім того, у Києві зараз холодно, а я люблю тепло.
Рівень футзалу тут нижчий, аніж в Україні, але тут я можу сфокусуватися на своїй фізичній підготовці. Тут я граю 40 хвилин без заміни. І на тренуваннях також допомагаємо місцевим дівчатам якомога швидше вийти на вищий рівень.
«Salmiya» Club?
Усі дівчата місцеві. В кожній команді дозволено мати в заявці лише двох легіонерок. Усі дівчата знають англійську, тому з мовою проблем немає. З тренерами команди також спільну мову знаходимо, інколи їм допомагаємо в цьому процесі.
Київська «Енергія»?
У Києві планувала там грати. Звичайно, не дуже позитивний момент, коли з команди йде один з основних гравців. Я спілкувалася з дівчатами і багато з них сказали, що на моєму місці зробили б все ідентично.
Контракт?
Так, контракт у мене в Кувейті до кінця сезону, а сезон завершується на початку лютого. У Кувейті основний вид спорту футбол, тому футзальний сезон дуже короткий. Втім, наразі не можу сказати, коли я повернуся у в Україну, оскільки зараз мені запропонували роботу футбольним тренером з дітьми. Відкривається нова школа, у якій є хороша інфраструктура.
Чому без плей-офф?
Думаю, тут є комплекс причин чому наша команда не потрапила у плей-офф. Тут знову ж таки потрібно згадувати про те, що я прилетіла по ходу сезону, а не на його початок. Можливо, якби ситуацію повернути назад і цей чемпіонат почали спочатку, наша б команда потрапила у плей-офф. Нам довелося виходити з дна турнірної таблиці і ми робили це дуже і дуже непогано. На жаль, у вирішальному матчі, який вирішував питання майбутнього нашої команди, ми не змогли перемогти.
На фото: Ірина Дубицька, Анастасія Кліпаченко, Юлія Форсюк та Ксенія Гриценко.
І на останок, як зустріла новий рік у Кувейті?
Усе класно. Зустріла в компанії дівчат з України, які грають у Кувейті. Ми мали красиві краєвиди на море та новорічні феєрверки. Користуючись нагодою, хочу усіх вболівальників привітати з новорічно-різдвяними святами.
P.S. Також користуючись можливістю, хочу привітати нове спортивне медіа Kamp-Sport з перемогою у конкурсі «Україна Олімпійська». Ви дуже гарно розвиваєтесь і на забуваєте про інші види спорту, зокрема про такі як футзал.
Подякуй за статтю підпискою на нас
