ЯРЕМА КАВАЦІВ: ОЛЕКСАНДР РОЛЬКО ВКЛАВ ДУШУ В КОМАНДУ. РЕЗУЛЬТАТ – П’ЯТЬ ЧЕМПІОНСТВ

З єврокубків – у «Юність». Трохи жартома написано, але це правда. Ярема Каваців прийшов у «Юність» з Нижньої та Верхньої Білки у 2017 році. Гравець з величезним професійним досвідом за плечима. Грав у Кубку УЄФА за єреванський «Бананц», грав у різних клубах української Прем’єр-ліги. Ще один цікавий факт з футбольної біографії Яреми – два чемпіонства Львівської області у складі команди «Рава» Рава-Руська. Втім, три чемпіонства з п’яти Ярема здобув з футбольним клубом «Юність». Досвідчений ексзахисник «Юності» розповів про період виступів за клуб. 

Ярема Каваців розігрує футболку "Юності" на радіо ФМ-Галичина

Яремо, як у тебе з’явився варіант виступати за ФК «Юність»?

У «Юність» мене запросив Володимир Лапіцький, зараз він працює в структурі львівського «Руху». Розповів, що є така людина, як Олександр Ролько, він прагне розвивати футбол у Верхній та Нижній Білці та піднімати його на новий рівень. Володя запропонував з ним зустрітись і далі домовитись.

Чи довго думав над пропозицією?

Узагалі довго не думав. Ми приїхали на гру до «Руху», де зустрілись із Олександром Рольком. Недовго поговорили, потиснули руки та домовились. Я досить швидко ухвалюю рішення.

Не було думок чи пропозицій ще пограти на професійному рівні?

На той час були. Пропонували перейти в закарпатський «Минай», який тоді ще грав у Другій лізі. Насправді не хотілось далеко їхати. Тому я вирішив завершити кар’єру вже в «Юності».

Пригадай своє перше чемпіонство. Наскільки це був складний сезон?

Вважаю, що всі чемпіонства були складними для нас. У першому сезоні в Прем’єр-лізі «Юність» ще не домінувала, адже ми ще тільки починали. Усі чемпіонства для мене дуже пам’ятні, команда проходила нелегкий шлях до них. Спершу ми ще формувались як лідер, згодом всі суперники налаштовувались на нас як на найсильніших. Тому було дуже складно. Якщо говорити про перше чемпіонство, то звісно воно було одним з найемоційніших.

"Юність" - чемпіон Львівщини 2018 року

У 2019 долю чемпіонства вирішив золотий матч. Можеш оцінити цей сезон?

Пригадую важкий шлях упродовж всього сезону і, на щастя, для нас усе вирішувалось у «золотому» матчі проти «Миколаєва». У тому поєдинку я вийшов на заміну, оскільки за кілька матчів до цього я зазнав серйозної травми. Оговтався саме напередодні протистояння проти «Миколаєва». Було важко – з’явився я тоді, коли рахунок був 1:1. Врешті-решт, ми змогли перемогти. Кожний вирішальний матч приносить багато емоцій. Тому емоції в гравців, тренерів і вболівальників тоді зашкалювали.

2020 року «Юність» стала триразовим чемпіоном Львівської області. Ти вже згадував, що кожне чемпіонство було для вас складним, але чи можна саме цей сезон вважати найлегшим з усіх?

Вважаю, що на той момент ми вже звикли до чемпіонств. Якщо аналізувати усі, то перше, знову ж таки, було неймовірно складним. «Юність» на той момент ніколи не була чемпіоном, тому це була несподіванка для всієї Львівської області. Друге також було нелегким, оскільки ми багато боролись, аби захистити чемпіонство. У сезоні 2020 всі вже знали, хто така «Юність», команда вже була сформована, грала на досвіді. Знижувати планку ми вже точно не хотіли. Тому третє чемпіонство – це закономірність. Зізнаюсь, що ми від початку цього сезону знали, що будемо чемпіонами, команда це бачила.

На фото з трофеєм: один з засновників команди Олег Ролько та президент клубу Олександр Ролько

Як тобі було грати під керівництвом Богдана Костика?

З Богданом Костиком загалом дуже давно знайомі. Ми починали разом свою професійну футбольну кар’єру в Раві-Руській «Раві». У 2017 році в «Юність» ми прийшли разом як футболісти, грали під керівництвом Руслана Маланія, а вже наступного року він очолив команду. Тому дуже добре з ним співпрацювали. Як і зі всіма були нюанси, але все було чудово.

Що можеш сказати про Олександра Ролька як про президента ФК «Юність»?

Я його називаю Бос (сміється). Хочу сказати, що це людина з великої літери. Футбол Львівщини тримається саме на таких порядних, чесних людях, які вкладають власні кошти та свій час. На мою думку, успіх «Юності» полягає в тому, що президент вкладав душу в команду. Завдяки цьому на сьогодні «Юність» 5 разів стала чемпіоном.

Ярема Каваців у матчі Меморіалу Ернеста Юста. Фото Львівської асоціації футболу

Колишній тренер «Юності» Юрій Кудінов говорив, що великий внесок в чемпіонські успіхи команди зробили досвідчені гравці, назвавши тебе, Володимира Федоріва та інших. Згоден із цією думкою?

Звичайно, погоджуюсь із цим. Розумієте, молодь може розвиватись завдяки тому, що в команді є досвідчені футболісти. Юні гравці на нас рівняються. Ми пограли в різних лігах, побачили дуже багато й давали «Юності» цей досвід. Наша команда була згуртована: половину внеску робив досвід, іншу половину – молодь. Тому стимул і бажання допоміг «Юності» п’ять разів стати чемпіонами.

Чесно кажучи, думаю, що якби не було старших професійних футболістів у команді, то сумніваюсь, що «Юність» лише з молодими гравцями змогла би здобути чемпіонство. Без нас, вважаю, ніяк. Без нашого досвіду та авторитету це було б неможливо.

Під час виступів за ФК «Юність» ти почав займатись чиновницькою діяльністю. Можеш розповісти детальніше про цю роботу?

На сьогодні я є старостою трьох сіл Угерського старостинського округу. За них я несу відповідальність. Цю посаду мені запропонував міський голова Стрия Олег Канівець – це людина, яка, до речі, дуже любить футбол. Сподіваюсь, що стрийська «Скала» під його опікою поверне собі минулу славу.

Наскільки складно поєднувати роботу старости з кар’єрою гравця?

Це було надзвичайно важко, часу було дуже мало, тому я ледь встигав усе робити. Тому наразі займаюсь лише своєю основною роботою, футбол відійшов на другий план. Було так, що за рік я мав всього один вихідний. У будні в першій половині дня був на роботі, а в другій їхав на тренування. У суботу та неділю завжди були матчі. Набагато складніше стало тоді, коли грав водночас за «П’ятничани» та «Скалу». Пригадую, що якось назбирав 8 жовтих карток, через що мав дискваліфікацію. Таким чином я здобув вихідний (сміється).

"Юність" - чемпіон Львівщини 2019 року. "Золотий" матч на стадіоні Скіф

Наскільки важко було покидати «Юність»? Кажуть, що тебе навіть не хотіли відпускати. 

Справді не хотів ніхто відпускати. Мене дуже любили вболівальники, я провів у клубі тривалий час і кожний із них бачив мої зусилля та працю на футбольному полі. Дуже сильно люблю футбол, я віддавався повністю, а вболівальника не обманиш – він одразу бачить, хто докладає зусиль, а хто бігає у півсили. Тому відчував сильну підтримку і ніхто не хотів мене відпускати. Але коли ми грали в чемпіонаті України серед аматорів, я зазнав травми сухожилля, до того ж розпочав політичну діяльність. Тому ми з президентом все обговорили. На той час думав, що зрештою завершив футбольну кар’єру та зможу зосередитись на роботі старости, однак через півроку все-таки повернувся до футболу. Ніяк не можу з ним завершити. Вочевидь, тому що футбол – це життя.

Ти пограв у чемпіонаті Львівської області не лише за «Юність», а й за інші команди. Що можеш сказати про рівень футболу на Львівщині?

Львівська область – найсильніша серед інших регіонів у футбольному плані. Тут надзвичайно хороша конкурентоспроможність команд. Абсолютно кожен клуб завдяки вірі та можливостям може стати чемпіоном. Я переконався в цьому, граючи в командах, які фактично починали з низів. Спершу це була «Юність», яка на сьогодні здобула рекордні п’ять чемпіонств.

Схожим шляхом ідуть «П’ятничани», за які я виступаю. Команда піднялась із району до області, в кожній лізі здобувала чемпіонство, тепер спробує нав’язати боротьбу в Прем’єр-лізі Львівщини. Сезон-2023 буде дуже цікавим. Наразі в мене травма спини, буде операція, але я спробую повернутись у чемпіонат принаймні на друге коло. Зараз це складно уявити, адже професійний спорт дуже жорсткий і, можливо, упродовж кар’єри ти цього не помічаєш, проте наприкінці і після всі ці проблеми дають про себе знати.

"Юність" - чемпіон Львівщини 2020 року. Стадіон імені Богдана Маркевича

Ти мав нагоду неодноразово зіграти за «Скалу» проти «Юності» в чемпіонаті області. Команда до того ж грала проти «П’ятничан» у Кубку. Чому в тебе не вийшло зіграти проти ФК «Юність»?

Так, я справді не грав проти «Юності». Ані за «Скалу» , ані за «П’ятничани». Я солідарний з Олександром Рольком і пообіцяв, що проти «Юності» грати не буду (сміється). Цю людину я дуже поважаю.

Наскільки виступи за «Юність» є важливим для тебе етапом? У чому особливість цієї команди?

Я радий, що завершував свою кар’єру в ФК «Юність». Це була моя робота, все життя я заробляв завдяки футболу. «Юність» – один з тих хороших етапів у моїй кар’єрі, який назавжди залишиться у моїй пам’яті. Дуже ціную президента клубу. Хочу подякувати всім уболівальникам, Олександру Рольку, Богдану Костику, одноклубникам та іншим тренерам за те, що провів час у цій команді. Дякую за те, що в моєму житті мені випала нагода завершувати з футболом саме у ФК «Юність».

Ярема Каваців з дружиною та дітьми.

Олег Нападій, Kamp-Sport