☰
18.04.2023
Володимир Гладкий приєднався до «Юності» 2020 року. Нападник допоміг здобути команді три чемпіонства. Володимир є одним із найкращих бомбардирів клубу з Верхньої та Нижньої Білки у чемпіонських сезонах: на його рахунку 52 голи в офіційних матчах. Гравець також визнавався найкращим нападником Прем’єр-Ліги Львівської області 2020 року – тоді він встановив унікальний рекорд, відзначившись забитими м’ячами за «Юність» в 11-ти матчах поспіль. У сезоні-2022 Володимир Гладкий забив 18 голів та став найкращим бомбардиром чемпіонату.
Володимире, розкажи, як у тебе з’явилась можливість перейти в ФК «Юність»?
Я грав за ФК «Хелм’янки» у третій лізі Польщі. Коли почався коронавірус, повернувся в Україну. Тоді всю команду відпустили і я поїхав додому в Куликів. Згодом у мене завершився контракт із клубом, після чого тренувався з ФК «Куликів». Пізніше мені зателефонував Богдан Костик і запросив на тренування до «Юності». У перший же день він сказав, що я підходжу команді. Довго не думаючи, прийняв пропозицію виступати за ФК «Юність». Команда тоді вже двічі стала чемпіоном Львівської області, тому довго думати не довелося.
Ти пограв у третій лізі чемпіонату Польщі. Період виступів за кордоном пішов тобі на користь?
Вважаю, що так, адже це був цікавий досвід: новий чемпіонат, інші країна та рівень. Великою перевагою моєї кар’єрі в Польщі було те, що ми грали багато ігор, оскільки в чемпіонаті змагалось багато команд.
Чи легко тобі було адаптуватись в Прем’єр-лізі Львівщини за «Юність», враховуючи, що забив ти вже в дебютному матчі проти «Самбора» та продовжував відзначатись в подальших поєдинках?
Не відчував складнощів під час адаптації в «Юності». Декого з команди я вже знав, з іншими познайомився на перших тренуваннях. З усіма було легко взаємодіяти на полі, адже «Юність» мала хороший колектив із відмінними гравцями та чудовими людьми.
Щодо рівня футболу, то у Прем’єр-лізі Львівщини він приблизно такий же, що і в Польщі. Враховуючи, що я грав також за хмельницьке «Поділля» та стрийську «Скалу», то адаптуватись до нашого футболу після мого повернення в Україну було досить легко. До того ж у складі «Юності» було чимало футболістів, які пограли на професійному рівні. Було би дивно, якби відчував би труднощі зі звиканням.
Як тобі було грати під керівництвом Богдана Костика?
Приємно було грати у той футбол, який нам ставив Богдан Костик. Кожний футболіст знав свої функції та завдання на полі. Постійно награвали нові тактичні схеми, завжди було щось нове. Тренувальний процес у «Юності» був на високому рівні, деколи були сильні навантаження, але це здебільшого давало нам користь. Було важко, але приємно.
На твою думку, наскільки велику роль в успіхах клубу відіграє президент Олександр Ролько?
Для «Юності» та усього львівського футболу Олександр Ролько робить дуже багато. Він – людина з великої літери. Мабуть, комусь це не помітно збоку, але коли ти перебуваєш у команді та бачиш усе, що він робить, то це не може не викликати поваги.
Пригадай свій дебютний сезон 2020 року, коли «Юність» вчергове здобула чемпіонство. Розкажи про «золотий матч» проти «Миколаєва».
Вважаю, що добре провів свій дебютний сезон у команді, забивши 12 м’ячів. Пригадую, що були матчі, в яких ми отримали не той результат, на який сподівались. Наприклад, нічия проти «Погоні». Я так кажу тому, що в «Юності» не сприймали нічийний результат як позитивний. Богдан Костик подарував нам відчуття переможців, через це ми ніколи не раділи нічиї.
Щодо матчу проти «Миколаєва», то дуже допомогло те, що ми досить швидко відкрили рахунок. Після забитого голу стало значно легше, всі відчули впевненість і «Юність» просто грала у свій футбол. Зрештою, це дійшло до логічного завершення.
За підсумками сезону тебе визначили найкращим нападником чемпіонату Львівщини. Які були враження тоді та чи ставиш собі за мету вигравати, окрім командних, індивідуальні нагороди?
Звичайно, що ні. Неодноразово говорив, що ніколи не ставив себе та свої особисті рекорди й нагороди вище за команду. Ставив за мету стати чемпіоном з «Юністю», а те, що мене визнали найкращим нападником, то це сталося вже само собою. Я допомагав команді, а вона мені – таким чином ми здобули те, до чого йшли. А ця нагорода – приємне завершення сезону.
Голова Львівської Асоціації футболу Олександр Шевченко нагороджує Володимира Гладкого. У 2020 році Володимир став найкращим нападником Прем'єр-ліги
У дебютному сезоні тобі вдалося встановити блискучий рекорд, забивши в 11-ти матчах поспіль. Ти був здивований такій результативності від себе?
Чесно кажучи, дізнавався про побиття рекордів вже після матчів від когось іншого (сміється). Я не рахував у скількох матчах поспіль забивав. Отримував задоволення лише від перемог «Юності» – на це звертав увагу. Вийшло так, що команда набрала хорошу форму, ми багато відзначались, а моя робота – забивати голи. «Юність» грала добре і мені вдавалося відзначатись. Це хіба точно додавало мені впевненості.
2021 року «Юність» достроково стала чемпіоном Львівщини. Оціни той сезон. Чи можна його вважати легшим з інші?
Мабуть, можна сказати, що в порівнянні з іншими воно було найлегшим, проте я так не хочу вважати. Все-таки у нас було багато нелегких матчів, де доводилось боротись за перемогу до останньої хвилини. Чесно кажучи, мало що пам’ятаю з особливого того сезону. Була пророблена хороша робота, «Юність» мала неймовірну форму, що дозволило оформити чемпіонство достроково.
Розкажи про сезон 2022 року, коли «Юність» уп’яте поспіль виграла чемпіонат Львівської області. Які враження були від хет-рику в останньому турі і, зокрема, від того, що ти став найкращим бомбардиром за підсумками кампанії?
Пам’ятаю нічию проти відниківського «Темпа», після чого все залежало від нас – нам обов’язково треба було обігрувати підмонастирський «Фенікс». Ми це зробили, адже команда мала велику впевненість, бачили наперед наше п’яте чемпіонство. Ну і в грі проти «Карпат-2» ми перші пропустили після стандарту. Складно було грати проти таких амбітних футболістів, але ще в першому таймі нам вдалося зрівняти та вийти вперед. Ну а далі ми свого не відпустили і закономірно стали чемпіонами. Надзвичайно раді були святкувати рекорд «Юності», а я неймовірно щасливий, що за ці 3 роки допоміг команді дійти до цього.
Після п’ятого чемпіонства «Юність» виграла й Кубок області. Які емоції були від перемоги в турнірі?
Перші кубки та чемпіонства, звичайно, запам’ятовуються найкраще. Відчував найпозитивніші емоції. Розумію, наскільки складно вигравати трофеї у Львівській області, адже футбол у нашому регіоні всі вважають найсильнішим. Кубок Львівщини було важко здобути, адже грали після завершення сезону, тому деколи швидко віддавали всі моральні та фізичні сили. Проте, ми таки виграли для «Юності» довгоочікуване чемпіонство.
Під час виступів за «Юність» ти їздив на перегляд у клуб Першої ліги. Розкажи про це детальніше.
Наприкінці січня 2022-го вирушив на збору з першоліговим «Краматорськом». Звичайно, що рівень відрізнявся від чемпіонату області. Там було багато дорослих футболістів із великим досвідом. Відчувались зовсім інші швидкості, іншим була і швидкість прийняття рішень. У Першій лізі також багато боротьби, що дає гравцеві велику користь у подальшому майбутньому. Але почалось повномасштабне вторгення й мені довелося повернутись додому. Відчув той рівень, зрозумів, яким є рівень гри у Першій лізі. Це точно потрібний для мене досвід.
Які голи, забиті за ФК «Юність», є найбільш пам’ятними для тебе?
Насамперед, певна річ, найбільше запам’ятався дебютний гол, який я забив у ворота «Самбора» на стадіоні імені Богдана Маркевича у Винниках. Але найпам’ятнішими будуть три голи у крайній грі сезону, коли «Юність» уп’яте стала чемпіоном. Щасливий, що мій хет-рик дуже допоміг команді, Ці голи долучились до історії ФК «Юність».
Зараз ти виступаєш за «Куликів». Чи була в тебе можливість залишитись у команді з Білки?
Перейшов у «Куликів» з особистих причин, тому не можу сказати, що міг залишитись. «Юності» ж хочу побажати якнайбільше перемог і вийти зрештою на професійний рівень. Ті часи згадуватиму як одні з найкращих у моїй кар’єрі. Неймовірно хороший колектив: скільки б не приходило нових гравців, атмосфера в клубі була завжди чудовою.
Олег НАПАДІЙ, kamp-sport
Фото Тараса Кузьменка та Львівської Асоціації футболу
