☰
01.12.2023
Олександр Савошко – один з небагатьох гравців, який прийшов в «Юність-Куликів» якраз після об’єднання двох команд в один міцний боєздатний колектив. До цього періоду за «Юність» виступав старший брат Олександра - Володимир. Савошко-молодший безболісно влився в новий колектив і показав себе з найкращої сторони, в більшості офіційних матчів виходивши в основному складі команди. Враженнями від чемпіонського сезону Олександр поділився в інтерв’ю, додавши, що в такому дружньому колективі як «Юність-Куликів» не був ще ніколи. Окрім цього, Олександр Савошко згадав і про попередні свої професійні клуби та як починав займатися футболом.
Олександре, розкажи, як ти починав займатись футболом. Хто був ініціатором та чи вплинув на це старший брат Володимир?
Почав займатись футболом десь від шести років. На це вплинув не брат, а батько, який в минулому був футболістом і грав за «Карпати». На жаль, через травми його кар’єра не вдалась так, як би він хотів. Батько прагнув мати двох синів-футболістів. Гадаю, його мрія здійснилась (сміється). До дорослого віку виступав в ДЮФЛУ за ФК «Львів» 1998 року народження. Тренував мене Олег Колобич, а починав в «Карпатах» в Тараса Ткачика. Спочатку грав на позиції крайнього півзахисника, також активно долучався до центру поля.
Наша команда добре себе проявила і мені надійшли пропозиції від кількох клубів. Спочатку тренувався з юнацькими командами «Ворскли» та «Карпат», але склалося так, що разом з Іваном Гаврушком і Русланом Бариляком перейшов до «Олександрії».
Далі в твоїй кар’єрі було повернення до ФК «Львів»?
Так, спершу я повернувся, коли команда грала на аматорському рівні і її тренував Андрій Чіх, який колись був помічником Олега Колобича. Потім ми виступали в Другій Лізі. В ті часи я зазнав серйозної травми, довго відновлювався і потім на правах оренди перейшов до другої команди «Вереса».
Як відомо, «Львів» потім грав вже в УПЛ. Тренувався з командою, потрапляв в заявки на матчі, але не зійшлись думками з керівництвом. Далі був період виступів на обласному рівні за «Юність» Гійче. До речі, потім знову повернувся в ФК «Львів», де грав за дубль.
Розкажи про етап кар’єри в рівненському «Вересі».
Коли виступав за дубль «Львова», до мене звернувся Юрій Вірт і запропонував грати у «Вересі». Це був початок 2021 року, а «Верес» був на шляху в УПЛ, виступаючи ще в Першій лізі. Потрібно було замінити кількох травмованих гравців і я мав надію, що вийде добре себе показати в такій амбітній команді. Це було важко, оскільки на моїй позиції виступав досвідчений Ігор Солдат, якому дуже довіряв Вірт.
Після того, як «Верес» виграв Першу лігу та вийшов до УПЛ, я поїхав в оренду в першоліговий «Ужгород». Вдалося добре себе проявити на Закарпатті, адже відіграв більше двадцяти матчів по дев’яносто хвилин. В «Ужгороді» вперше за довгий час відчував себе важливим гравцем, якого цінують. На жаль, через повномасштабну війну команда призупинила свою діяльність. Пізніше півсезону провів в оренді в івано-франківському «Прикарпатті». Вже в січні 2023-го року розірвав контракт із «Вересом» та перейшов до підмонастирського «Фенікса». Набридло їздити по орендах, хотілося справжнього розвитку своєї кар’єри.
Як у тебе з’явився варіант продовжити кар’єру в «Юності-Куликові»? Чи знав про досягнення цієї команди?
Звичайно, я чув про ФК «Юність», чув про ФК «Куликів». У Львівській та сусідніх областях всі знають про ці команди. Якщо говорити саме про «Юність» - це клуб, який дійсно заслуговує на увагу. Я розумів, що було б дуже чудово виступати в цій команді, адже вона постійно розвивається. Коли грав у «Феніксі» брат поцікавився, чи не хотів би я перейти до «Юності». Пізніше до мене зателефонував головний тренер Богдан Костик і запропонував продовжити кар’єру в його команді. Довго не думав над пропозицією, готовий був перейти одразу. Це чудовий шанс, оскільки «Юність-Куликів» – команда фактично професійного рівня.
Як оціниш нинішній сезон для об’єднаної команди?
Важко говорити про якусь оцінку, оскільки, як на мене, команда показала максимальні результати. Ми, мабуть, самі не могли очікувати, що виграємо 90% своїх матчів. Це дуже круто. На успіхи сильно вплинула єдність колективу і розуміння тренерського штабу з футболістами. Ми відчуваємо один одного і це відіграє важливу роль. Коли я прийшов в команду, то ще на зборах був впевнений, що в такого колективу обов’язково все вийде.
Ти прийшов до команди якраз під час об’єднання ФК «Юність» (Нижня/Верхня Білка) та ФК «Куликів»…
Так, і вважаю, що це дуже правильне рішення – об’єднатись двом амбітним колективам. Команду поповнило багато хороших гравців, які вже мають потрібний досвід. По суті, всі знали один одного, але ми ще більше об’єдналися і стали як один кулак. Хлопці стали близькими друзями. Чесно кажучи, я такого колективу не бачив протягом своєї кар’єри. Приємне відчуття перебувати серед цих людей.
Збори в Моршині були дуже важливі для об’єднання команди?
Як би не було, тренувальні збори завжди є важливими. У Моршині ми не лише підготувались добре у фізичному та тактичному планах, але й об’єдналися з хлопцями. За короткий відрізок часу ми всі зблизились і згодом добре змогли себе показати в чемпіонаті України серед аматорів та виграти чемпіонат Львівщини.
Як тобі грати в одній команді разом із братом?
Скажу, що це жодним чином не є завадою. Не було такого, щоб він десь сварив мене чи робив якісь зауваження. На полі ми з кожним гравцем почуваємось братами і кожний може щось підказати. Коли граємо матчі, не відчуваю до брата особливе ставлення. На футбольному полі ми є рівними. Але все одно приємно грати поруч з братом. Це батьківська мрія, щоб ми виступали в одній команді.
Які матчі в нинішньому сезоні можеш виділити?
Для себе відзначив би поєдинки проти «Миколаєва» в чемпіонаті Львівської області. Особливо хороший матч видався на виїзді. Це була одна з найкращих наших ігор в сезоні. Переглядаючи запис матчу, ми побачили наш клас. Зіграли чудовий перший тайм, помітна була чудова взаємодія на полі.
Чи можеш сказати, які бачиш перспективи «Юності-Куликова» у професійному футболі?
Я бачу великі цілі та перспективи, адже підхід президентів Олександра Ролька та Мирона Остапчака та тренерського штабу до справи справді вражає. Вони захоплені роботою команду і хочуть продовжувати виконувати найвищі завдання. Це дає великий поштовх для футболістів доводити на футбольному полі, що вони найкращі. Ми готові виводити команду на новий, ще кращий рівень. Я впевнений, що з таким колективом нам вдасться показати чудовий результат.
Kamp-Sport
