☰
30.03.2022
Україна вже понад місяць боронить свою незалежність та соборність, а з ними і порядок та мир в Європі проти рашистів. І обов’язково переможе. А після перемоги доведеться будувати нове суспільство, в тому числі й по-новому доведеться відбудовувати український футбол.
Зрозуміло, що фінансові можливості клубів, які розвивалися в останні роки, відчутно просядуть. І тут, як нам того би не хотілося, на авансцену знову вийдуть два наші гранди, Шахтар та Динамо, локомотиви, які тягнутимуть на собі поїзд під назвою УПЛ.
За останній тиждень керівництво та тренер клубу кілька разів фігурували в публічному полі з заявами та діями, які точно не збільшать кількість прихильників. І без того непрості стосунки між клубом та фанатами можуть бути остаточно зіпсовані. Чи так це?
Історія з виїздом братів Суркісів закордон не мала би нічого кримінального, чи не несла би жодних репутаційних ризиків, адже обом вже за 60. Якби не два великих АЛЕ:
- Виїзд з території України громадян чоловічої статі призивного віку;
- Вивезення незадекларованої готівки.
Разом з тим намагання максимально прибрати з новинної повістки перший пункт. Адже, після опублікування матеріалу на сайті «Української правди», обговорювати та заперечувати вони взялися лише питання готівки, всіляко відвертаючи увагу від факту порушення закону перетину кордону. В умовах, нагадаємо, воєнного стану.
Ще більше в цій ситуації дивує непублічність президента Динамо та його брата. Адже раніше в медійному полі він був куди активніший за того ж Ріната Ахметова, однак з 24 лютого на певний час зник з радарів, не коментував не лише свої дії, а й діяльність клубу. Схоже, що вирішував власні питання і їх розголошення було не на часі.
Поряд з тим гравці команди активно допомагали і допомагають армії, відома історія про спільний фонд, який утворили українські гравці «Динамо» та «Шахтаря», допомогу нашій армії від Беньяміна Вербіча. Українці «Динамо» продовжують, наскільки це можливо, тренувальний процес на території Львівщини, відвідують наших героїв – військовослужбовців. Схоже, що і між ними та керівництвом клубу може статися світоглядний розкол.
З турнірної точки зору керівництво клубу чинить правильно: вони підшукали легіонерам команди, вони зібрали та вивезли закордон для тренувального процесу команду Ю-19, яка продовжує виступати в Юнацькій Лізі УЄФА. Та готові грати далі, адже матч 1/8 проти однолітків зі «Спортинга» відбудеться вже 7 квітня.
Допомагає в тренувальному процесі і головний наставник киян Мірча Луческу. З однієї сторони, ось же: румунський фахівець допоміг облаштувати побут юніорів в Румунії, точно доклався до логістики та процесу перевезення команди, облаштування їх у Бухаресті. А з іншої говорить, що нерозумно запроваджувати санкції проти футболістів з росії. Країни, де диктатор збирає 200 тисяч на свій виступ, де спортсмпени виходять на змагання з терористичним знаком «Z», вибудовуються таким чином перед стартовим свистком.
А в цей час багато вболівальників київського клубу вступають до тероборони, чимало ультрас, які вже мали бойовий досвід та досвід участі в АТО/ООС в найгарячіших точках боронять нас від наступу ворога. Не одного диктатора, який сидить в бункері, а десятків тисяч зомбі, без власної думки, без критичного мислення. Точно як і більшість російських спортсменів, що не бачать нічого поганого в «спєцапєрациї на Українє».
Тому й ми не бачимо нічого поганого в тому, аби заявити: позиція Мірчі Луческу – хибна. Як йому з таким підходом дивитися в очі не лише вболівальникам, стосунки з якими були й так достатньо зіпсованими, а й в очі футболістам. Нещодавно Віталій Миколенко, вже ексгравець «Динамо» розповів, що його батько не висидів вдома і на другий день війни, 25 лютого, пішов допомагати Україні здобувати перемогу. Впевнені, такі приклади є й серед гравців, що зараз виступають за «Динамо». І як їм надалі вживатися в одному клубі – питання відкрите.
