☰
12.09.2022
Український футбол, який мав би мати найбільшу аудиторію (можливо і має) та першим реагувати на зміни й порядок денний, продовжує гратися в олігархізм. Не змінило це навіть війна, відхід більшості легіонерів та порожні трибуни. Порвалося там, де і так було найтонше: у телепулі.
Як все було?
Напередодні кожного сезону клуби надсилають пакет документів, після чого отримують атестат на розіграш змагань. Серед документів – гарантійний лист, де підтверджується: реалізація медіаправ належить організатору змагань.
УПЛ права на показ отримує шляхом передачі від УАФ. А для реалізації потрібно зібрати 50%+1 голос учасників змагань, тобто щонайменше 9 голосів. Перед сезоном 11 клубів виступили за реалізацію цих прав на ОТТ-платформі та телеканалах Setanta Sports. Однак п’ятірка розкольників вирішила, що демократія – не їхній підхід та витягнула старі методи, старі тези та підходи.
Спочатку були спроби натиснути на УПЛ та транслятора, закидаючи в інфопростір тези про відсутність інтернету в селах, низький рівень доходу населення, футбол як соціальне явище, що має бути доступне всім. Результат – кілька матчів щотуру у вільному доступі, трансляція не лише на ОТТ-платформі, а й на каналах Setanta та матчі у вільному доступі через певний час після фінального свистка.
Однак головного, як виявилося, досягнуто не було. Динамо, СК Дніпро-1, Металіст, Зоря та Рух продовжили комедію на місці, де мав би бути спорт та комерція. На матчі УПЛ почали приїжджати знімальні групи «плюсів», які стали реалізаторами популістської історії. Однак Setanta не знітилася та почала говорити про порушення, за які прописані чіткі покарання для клубів. І коли не вийшло «порішати» на місці, клуби пішли в «найгуманніший суд у світі» – Печерський районний суд міста Києва.
У листопаді минулого року Коростенський міжрайонний суд Житомирської області викликав як свідка у справі Марка Цукерберга. Але в останні дні літа Печерський суд і пара Волкова/Вовк переплюнули колег, вирішивши обмежити функціонал YouTube, заборонивши тим кидати страйки на відео, що до того очікувано зникали за запитами на порушення авторських прав.
А далі був апогей, що вже вийшов за межі виключно футболу. Верховна Рада визначила невідкладними та прийняла за основу та загалом поправки до Закону України «Про фізичну культуру та спорт» про розмежування спортивних заходів та змагань. Це відбулося за один день, практично без обговорень. За закон, що фактично зводить шанси телепулу в будь-якому зі змагань в Україні нанівець, голосували й два віцепрезиденти УАФ, суперечивши позиції самої асоціації. Парадокс. Як і очевидний конфлікт інтересів, коли народний депутат Григорій Суркіс пропонує закон та голосує «за», коли мова йде про інтереси клубу, де президентом є його брат Ігор.
Ще одна причина голосування за - неофіційний, але цілком очевидний вплив неофіційного, але цілком очевидного власника СК “Дніпро-1”, відомого кавомана Ігоря Коломойського.
Що тепер?
Варіант малоймовірний, але найкращий – ветування закону Президентом. Уже є відповідна петиція, яка станом на момент написання набрала 897 голосів з 25000 необхідних (підписати можна тут https://petition.president.gov.ua/petition/163326).
Реальний варіант – закон приймуть і розпочнеться хаос. Кожен клуб в кожному з видів спорту зможе визначати транслятора. Можна на сезон, можна на одне коло змагань, а можна і на кожен матч. Напевно так це бачать клуби: ми отримаємо більше, бо наш президент / друг нашого президента заплатить непомірно більше, ніж ми реально вартуємо. Але правила ринку усіх, рано чи пізно, наздоженуть: подивіться на Шахтар. За звичних умов вони могли б опинитися по іншу сторону барикад, але медіагрупа «Україна» припинила своє існування і тепер директор зі стратегічного розвитку "Шахтаря" Юрій Свиридов стверджує, що поправка суперечить двом із п'яти базових принципів Європейської спортивної моделі, а саме "Піраміда спорту" та "Фінансова солідарність". І вказує на абсолютно правильні речі.
Що маємо на виході?
«-»
П’ятірка клубів добиває перший в історії результат роботи над телепулом.
В Україні досі діють «поняття» замість «демократії».
Організація трансляцій спортивних змагань, реалізація медіаправ закордон стає практично неможливою.
«+»
Українці продовжують боротися, на відміну від президентів-олігархів, за свідоме споживання контенту.
А що Setanta? Вони поки продовжують транслювати домашні матчі 11 клубів, анонсувати всі поєдинки (навіть ті, куди їх не допускають як трансляторів).
І якщо спочатку це виглядало як тролінг клубів з натяком, що розплата за цей демарш наступить, то зараз все більше схожі на агонії. Агонії телепулу та розвитку комерційно успішного футболу в Україні. Так тримати!
