☰
04.09.2023
Вже в дебютній грі новачок львівських «Карпат» Віталій Равлик зумів заявити про себе, забивши чудовий гол з дальної відстані у ворота «Епіцентра». Наприкінці липня 23-річний вінгер лише дебютував у професійному футболі в складі «Агробізнеса», а сьогодні разом із «Карпатами» під керівництвом Мирона Маркевича боротиметься за вихід до Прем’єр-Ліги.
У розмові з журналістом Kamp-Sport історією футбольного зростання Віталія Равлика поділився його батько Володимир. Він також виступав на професійному рівні і свого часу навіть грав в одній команді з сином, здобуваючи титули. Також Володимир Равлик розповів про зацікавлення до сина з боку клубів УПЛ, його успіхи в складі «Юності», період в «Агробізнесі» та багато іншого.
Пане Володимире, відомо, що були футболістом. Розкажіть детальніше про свою спортивну кар’єру.
Я виступав у складі «Ковеля-Волині» на позиції центрального захисника. Спершу ми грали в чемпіонаті України серед аматорів, а пізніше команда перейшла в професійний футбол – змагались у Другій лізі. Клуб провів там два сезони – з 2001-го до 2003-го років. Далі вже грав на обласному рівні.
Віталій змалечку приходив дивитись на ваші матчі?
Та наче ні, він ще був зовсім немовлям (сміється). Коли Віталік трохи виріс, то я вже не грав на професійному рівні – змушений був завершити через травму. Проте, хочу згадати цікавий момент нашої сім’ї – через багато років я грав в одній команді разом із двома синами. В складі "Цукровика" з Павліва ми виграли Кубок Радехівського району – Віталію було 17, а молодшому, Олегу, – 14. Я тоді грав вже на позиції воротаря.
Розкажіть, як Віталій починав у футболі? Хто був ініціатором того, аби він займався цим видом спорту?
Коли йому було 8 років, я привів його до Руслана Маланія, який тренував у ДЮСШ «Карпати». Потім Віталій пішов до львівського «Локомотиву», що тренував Ярослав Біць. А вже потім, навчаючись у шостому класі, він вирушив до Володимира-Волинського (від грудня 2021 року – Володимир – прим.), де виступав на юнацькому рівні за «BRW-BIK». У цій команді Віталій грав разом із Артуром Рябовим – тепер вони партнери в «Карпатах».
Після періоду у Володимирі розпочався етап у чемпіонаті Львівщини?
Ні, він спершу вирушив у Донецьк, де його переглядали в академії «Шахтаря». Тоді йому було чотирнадцять. У розташуванні «гірників» Віталій пробув близько місяця, Спочатку сказали, що його беруть, але в підсумку щось не склалося.
Після цього він вже виступав за «Енергетик» з Добротвору упродовж двох років. А далі «Юність» Верхня/Нижня Білка – гадаю, що цей клуб став найбільшим поштовхом у його кар’єрі.
А що саме, на вашу думку, дала Віталію «Юність»?
«Юність» дала йому все. В нього повірив президент клубу Олександр Ролько, дуже добре розкрив його головний тренер Богдан Костик. До нього добре ставились, колектив тут приємний і комфортний. Вважаю, він був лідером у цій команді. Здобув три чемпіонства та кубок.
"Вотранс" (Луцьк) - "Юність". Віталій Равлик намагається обіграти екс-гравця збірної України Артема Федецького
Окрім «Юності», чи запрошували Віталія до себе інші команди Прем’єр-ліги Львівщини?
Так, перед «Юністю» він був у «Миколаєві». Також кликав Віталія підмонастирський «Фенікс». Він провів 1-2 дні на зборах, але в команду його не взяли. «Миколаєву» теж чомусь не підійшов. На щастя, він обрав «Юність» – і в Верхній Білці у нього все вдалося. Добре, що так усе склалось.
Ви постійно приїздили на матчі «Юності»?
Так, не пропустив жодної гри. Можливо, одну чи дві гри не відвідав, але дивився трансляцію. Пізніше приїздив до Волочиська підтримати сина.
Чи можете пригадати період, коли Віталій їздив на перегляд до прем’єр-лігового «Інгульця»?
Він був на перегляді разом із партнером з «Юності» Омаром Набізадою. Той досвід в «Інгульці» йому дуже сильно допоміг. Вже пізніше мені сказали, що вони пройшли успішно цей перегляд. Віталій міг грати в УПЛ, але, мабуть, щось не склалось в перемовинах. Все одно він зумів багато собі взяти з цього періоду. Але, звичайно, найбільше йому дала «Юність». У Віталія всі вірили, він справді був лідером. А склад «Юності», вважаю, може сміливо боротися з клубами щонайменше Першої ліги. Зараз клуб планує заявлятись у Другу лігу – у них є всі шанси змагатись у першій п’ятірці.
Розкажіть про перехід Віталія до «Агробізнеса» та про період сина у волочиському клубі. Чи довго він думав над пропозицію виступати в цій команді?
Ніхто навіть і не вагався над пропозицією. Олександр Чижевський розмовляв з Віталієм ще, мабуть, у березні-липні. До того ж Віталій, як можна було зрозуміти, – перший з ким розмовляв наставник «Агробізнеса». Потім була розмова з президентом «Юності» – Олександр Ролько був не проти, аби Віталій виступав на професійному рівні.
«Агробізнес» – дуже хороший етап для Віталія. Чижевський пробував його на різних позиціях – і в півзахисті, і в нападі. Це виявилось дуже корисним для Віталія. Вже в матчі за «Карпати» проти «Епіцентру» можна було побачити, що він також зміщався. Може, йому вже потрібно відвикати від схеми «Агробізнеса» (сміється). 4 голи на старті сезону? Гадаю, це він ще не забив багато. Віталій міг вийти проти «Полісся» в Кубку України й допомогти команді, хоч і було невеличке ушкодження.
Поділіться вашими враженнями від переходу Віталія до львівських «Карпат».
Мені зателефонували представники клубу і сказали, що хочуть бачити мого сина в «Карпатах». Я, звісно, був не проти, але вирішувати насамперед потрібно було Віталію та Олегу Собуцькому (засновнику «Агробізнеса» – прим.). Я навіть не знав, що й сказати, чесно кажучи. Дуже був здивований. Тим більше, що Віталій лише 28 липня дебютував у першій лізі в складі «Агробізнеса». Але я знав, що за ним стежили «Кривбас» і «Чорноморець».
Чи могли колись уявити, що Віталій гратиме під керівництвом Мирона Маркевича?
Ніколи про це не думав, чесно кажучи. Ми з сином згадували, як дивились на стадіоні «Україна» матчі «Карпат» з «Галатасараєм», «Боруссією» та «ПСЖ» у Лізі Європи. Він мені сказав, що вболіваючи тоді за «зелено-білих», навіть уявити не міг, що виступатиме колись за цю команду.
«Карпати» – це головний бренд футболу на Заході України. Це серйозний проєкт і завдання у Віталія відповідно теж серйозні. На мою думку, за два роки клуб може досягти високих цілей і, напевно, про «Рух» трохи стануть забувати.
Фото: ФК "Карпати" Львів
Віталій відзначився дебютним голом за львівську команду у першій ж фактично перебуваючи в клубі лише два дні. Поділіться вашими емоціями від матчу «Карпати»–«Епіцентр». Що відчували коли забив Віталій і чи взагалі вірили, що він вийде на поле?
Зізнаюсь, ми не думали, що Віталій вийде на поле. Він сам мені сказав: «Приїдь на футбол, але грати вочевидь я ще не буду». Після забитого голу Віталія емоції зашкалювали. Мене досі вони переповнюють. Радеховом неможливо спокійно перейтись – від усіх мешканців лунають вітання. Дуже приємні відчуття.
Хочеться відзначити Мирона Маркевича й подякувати йому за те, що не побоявся випустити його на поле. Не всі б тренери довірили місце на полі гравцю, який ще, можна сказати, тільки прибув з дороги. Я думав, що побачу Віталія на полі принаймні після двох тижнів адаптації. Гадаю, що Маркевич просто відчув, що Віталій та Крістіан Ноту зможуть допомогти перемогти.
Фото: ФК "Карпати" Львів
Що сказали першим чином Віталію після матчу?
Звичайно, привітав сина. Подякував, що подарував такі емоції мені, всім хто був на стадіоні і хто дивився трансляцію «Карпат». Ще сказав, що недарма докладав зусиль, везучи його на тренування, матчі і навчаючи його з восьми років.
Хочеться також згадати Назара Дригу, тренера добротвірського «Енергетика» й подякувати йому. Зараз він служить у Збройних силах України. Він також багато навчив Віталія та допоміг йому.
Олег Нападій, Kamp-Sport
