☰
30.10.2022
Цього тижня відбулася прем’єра фільму “Нація футболу” режисера Володимира Мули, присвячена 30-річній історії збірної України з футболу. Вона мала відбутися 29 квітня, однак через повномасштабне вторгнення росіян була відкладена. Журналісти Kamp-Sport побували на прем’єрі у Львові та сформували свою думку про “за” та “проти” перегляду цього фільму.
Причини подивитися фільм “Нація футболу”
Кількість матеріалу та героїв
Андрій Шевченко, Йожеф Сабо, Артем Мілевський, Олександр Зінченко, Тарас Степаненко, Владислав Ващук, Руслан Ротань, Олександр Шовковський та ще майже два десятки героїв. Тут варто було б назвати кожного, адже всі вони творили та творять історію синьо-жовтої команди. І зібрати їх всіх в одному фільмі, записати їхні спогади, дізнатися про їхні переживання та думки означає оживити історію збірної для глядача.
Унікальні кадри
Хочете побачити засніжені тренування збірної під керівництвом Сабо? Побачити слова Андрія Шевченка після перемоги 2:1 над Португалією чи щиру радість українців після виходу в ⅛ Євро на Швецію? Цей фільм має чимало кадрів, які ви раніше навряд чи бачили. Залишимо невеликий спойлер: у фільмі буде академія одного з клубів МЛС.
Емоційна прив’язаність
В цьому фільмі кожен знайде момент, що змусить його пригадати власні переживання від перегляду матчів збірної: перший гол в історії від Івана Гецка, прикрий плей-оф проти Словенії до Євро-2000, перемога над росіянами у 1998 та гол Шевченка у Москві у 1999, відбір до ЧС-2006 та участь у ньому, домашнє Євро, перший вдалий плей-оф у 2016 проти Словенії та перемоги команди під керівництвом Шевченка. Цей фільм відновить у вашій пам’яті моменти, які ви переживали разом з командою та доведе, що наша збірна - справді команда всієї нації.
Авторський підхід
Цей фільм - не зовсім документальне кіно. І це буде перевагою для частини аудиторії. Люди, які не люблять простий виклад подій в хронологічній послідовності, чи глядачі, що готові відкинути ідею перегляду просто від слова “документальний” мають знати, що “Нація футболу” не про це. Тут події формують повноцінні історії: людей, колективів, майбутнього українського футболу. Тож якщо для вас історія - не сукупність сухих фактів, а, перш за все, історії людей, цей фільм може вам сподобатися.
Актуальність меседжів
Фільм був знятий ще до 2022 року. Постпродакшн завершили у грудні 2021 року. Тим не менш, він містить кілька важливих меседжів, які можна чітко простежити:
Україна - нація борців (будь то результат на полі чи робота над колективом);
українці відчувають плин історії (футбольні протистояння з росією виходили далеко за межі футболу та спорту);
українці залишаються собою де б їх не закинула доля.
Самі режисер (Володимир Мула) та автор сценарію (Микола Васильков) перед початком перегляду заявили, що від ідеї до завершення постпродакшну минуло два роки. Термін ніби й немалий, однак написання сценарію, домовленості з героями майбутнього фільму, власне знімання та постпродакшн - тривалий процес, для якого два роки - доволі стислий термін. Тому без недоліків теж не обійшлося. І мова навіть не про тимощука, який в одному з кадрів фільму кричить просто в камеру “УКРАЇНА”. Хоч це й сюр, але цей сюр тривалий час грав за збірну і прибрати геть усі кадри, де він промайне хоч на секунду дуже важко.
Які недоліки фільму?
Мова в фільмі
В цьому фільмі ви не завжди почуєте знайомі голоси українських футболістів. Чому? Бо записані розмови були (з більшістю героїв) російською. Тож замість Андрія Шевченка, Владислава Ващука та ще ряду людей ви чуєте голоси дубляжу. Українською ви почуєте Руслана Ротаня, Йожефа Сабо, Олександра Шовковського та інших.
Добре, що цей парадокс дубляжу українською фільму, знятого для українців, зараз не актуальний, адже розуміння, що мова – наш спосіб ідентифікації прийшов до всіх. Жаль, що таким способом. А якщо фільм показуватимуть в інших країнах та дублюватимуть їхніми мовами, всім українцям варто змовитися та казати, що переклад відбувався саме з української.
Мова фільму
Цей фільм стане справжнім скарбом для фанатів архаїзмів. І випробуванням для людей, чий словниковий запас не поповнюється з художньої літератури, або ж хто не має досвіду спілкування з діаспорою.
Причина цього – літературний редактор Віктор Кабак. "Опука" замість м'яча, "брамкар" замість воротаря, "воротя" замість воріт, "Еспанія" замість Іспанії та ще чимало прикладів. Цей мовознавець є прихильником повернення до правопису, що існував в 20-30 роках минулого століття. Однак, здається геть відкидає факт розвитку української мови.
Чому так багато уваги до цього моменту? Бо мова - спосіб комунікації з глядачем, а в цьому фільмі вона відлякує штучністю. Бо коли оповідь ведеться від імені умовних Шовковського чи Зінченка з усіма цими "европами", а потім настає час побачити і почути на екрані їх самих - твій мозок не розуміє що відбувається.
Принцип побудови сюжетних ліній
Цей фільм відходить від принципів документального фільму як хронологічного викладу фактів. Замість нього ми бачимо групування за подіями, які в фільмі обрамлені запитаннями молодого футболіста, що цікавиться історією. Одна навіть в такому випадку деякі моменти залишають питання: чому ми бачимо спочатку відбір до Євро-2000, а одразу після цього - до Мундіалю -1998? Часте перестрибування в хронології тримає в тонусі, однак для тих, хто не так активно цікавиться футболом, це може стати проблемою, що відлякає від перегляду.
В цьому фільмі можна побачити чимало хорошого, але й знайти за що покритикувати. Однак, якщо ваша мета – освіжити в пам'яті згадки про ключові події українського футболу, або розширити свої вже й без того не малі пізнання. Якщо ви між переглядом футболу та фільму частіше обираєте друге, то на "Націю футболу" радимо йти вдвох із тим, хто допоможе не загубитися у фактажі. Інакше цей фільм може стати тою опукою, яка так і не влучить у брамку вашого інтересу, як глядача.
Тарас Жеребецький, Kamp-Sport
