ДМИТРО ІВАНІСЕНЯ: РАБ - У КЛУБІ, РАБ - У ЖИТТІ?

Кажуть, що гроші не пахнуть. Насправді, - це зовсім не так. "Запах" грошей, а надто їх кількість, як і слава, в окремих моментах можуть запаморочити голову так, що світу Божого через ці два фактори не видно.

Ні для кого, мабуть, не стане надто великим одкровенням чи таємницею, що футболісти, які виступають за професійні клуби - люди зовсім не бідні. Ну, принаймні, фраза "на хліб із маслом", - це зовсім не про них. А тим паче, легіонери. Адже їдучи на заробітки, спробувати "легіонерського хліба" за "дякую" ніхто грати не буде. Більше того, якщо це ще й команди, які представляють елітні дивізіони своїх країн. А надто елітна десятка топ європейських чемпіонатів. До такої входить (краще б не входила) російська прем'єр-ліга (РПЛ).

З 2014-го року росія нахабно та цинічно анексувала Крим, а згодом окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей України. Та попри це, керуючись затертою до дір фразою "про спорт поза політикою" та "я не цікавлюсь політикою, бо аполітичний" багато українських спортсменів, як ні в чому не бувало спокійненько собі заробляли кроваву російську копійчину. І це тоді, коли українські хлопці та дівчати гинули мужньо і до останнього подиху захищаючи ДАП (Донецький аеропорт), воювали на Світлодарзькій дузі, гинули в Іловайську та Дебальцевому. Футболісти, на жаль, не виняток. Ну, принаймні, окремі з них.

Сєлєзньов, Воронін, Ракицький, Ордець, Тимощук, Ґодзюр, Полярус, Кулаков, Філін, Кравчук, Каплієнко, Грачов, Литвин, Захаряк, - цей перелік гравців та тренерів із українськими паспортами, які не дивлячись на все погналися за "довгим рублем" можна ще продовжувати і продовжувати. Та на це, не варто витрачати свого і вашого часу, товариство.

Зупинюся на одному із тих, хто поїхав "стригти рублі" на росію. Це - Дмитро Іванісеня, уродженець Кривого Рогу. На професіональному рівні розпочинав свої виступи у складі донецького "Шахтаря". Щоправда, розпочинав - гучно сказано. За головну команду "гірників" не зіграв жодного поєдинку, виступаючи передовсім за третю команду "Шахтаря" в другій лізі та у першості дублерів. Потім була традиційна для тих футболістів "Шахтаря" хто не пробивався в основу, оренда в маріупольський тоді ще "Іллічівець" (згодом "Маріуполь"). Ну, а далі, як кажуть у таких випадках, як "карта випаде".

Після маріупольського "заслання", Іванісеня встиг відіграти з 2018-го по 2019-ий роки 49 матчів за тбіліське "Динамо". Відверто не у найсильнішому європейському чемпіонаті та клубі.

А потім ігрова кар'єра Дмитра пішла стрімко вгору. Він засвітився у луганській "Зорі", з якою протягом двох сезонів (2019-2020; 2020-2021 рр) здобув "бронзу" національної першості України, зіграв у єврокубках (Ліга Європи). Відіграв Дмитро Іванісеня, навіть, один матч за Національну збірну України. Щоправда, товариський - у листопаді 2019 проти Естонії.

А далі, згадувана мною вище "карта" випала не аби куди, а на росію. Того літа, мабуть, найгучнішим українським літнім трансфером у російський чемпіонат став саме Дмитро Іванісеня, опорний півзахисник "Зорі", який підписав 3-річний контракт із самарськими "Крилами Рад" ("Крильями Совєтов").

А чому б і ні?! Гроші ж не пахнуть! "Спорт поза політикою"! Чи не так?! Мабуть, цим принципом керувався у своєму виборі країни та клубу тоді Дмитро Іванісеня.

...І тут, як грім серед зими, по голові вдарило 24-те лютого 2022-го року. Російська регулярна армія вранці, о 4-ій годині за київським часом, розпочала ракетні обстріли та бомбардування мирних українських міст у різних куточках України - Києва, Івано-Франківська, Сум... І тут всі ті "прокажені" українські спортсмени (у даному випадку футболісти та футбольні тренери та функціонери), які вісім років торочили про "аполітичність", "спорт поза політикою" та "братність народів" миттєво почали прозрівати та розривати свої контракти з російськими клубами та шукати працевлаштування в інших, цивілізованих країнах.

Всі, та не цілком всі! Окремі футболісти, тренери, функціонери й дотепер сидять запхавши язик, даруйте за таке порівняння, в задницю. Ні пари з вуст. Жодних пояснень. Тимощук, Ордець, і наш "герой" Іванісеня.

І якщо Тимощук та Ордець мовчать, як партизани. Перший - у пітерському "Зєніті", другий - у московському "Дінамо", то про "героя" із команди міста на Волзі з'явилися новини. Виявляється, бідолаху "прикували", як раба кайданами на галерах ріки Волги, і він тепер із самарських "крил" нікуди! Це, звісно, гіперболізація (перебільшення), бо якби мав волю та бажання, то правдами і неправдами покинув би самарський клуб, зумівши знайти лаз.

А так, його екс-партнер по луганській "Зорі" Артем Громов у нещодавньому інтерв'ю сказав такий цікавий факт:"Один мій друг Діма Іванісеня там (росія, - примітка автора) застряг. Він не може вирватися звідти, оскільки "Крилья Совєтов" не дозволяють йому розірвати контракт. Йому виставляють такі рахунки за розрив контракту, що йому доведеться продати себе частинами".

Так он, що воно виявляється. Ракицький і Воронін змогли розірвати, а Іванісеня "скований по руках і ногах", ну ніяк не може?! Знаєте, як би сказав свого часу один їхній "великий" російський театральний класик Константін Станіславскій: "Не вірю"!

От і мені чомусь, панове, мало в це віриться. Хоча, як кажуть у таких моментах, Бог суддя таким діям та вчинкам, таких собі Іванісень. Гроші ж бо не пахнуть! Вони - смердять російським кровавим газом, нафтою та вугіллям! Вони, ці гроші, омиті кров'ю закатованих та зґвалтованих російськими орками мирних українців та українок Бучі, Гостомеля, Ірпеня, Бородянки, розбомбленого Маріуполя, Чернігова, Охтирки, Сум!

P.S. ФІФА ухвалила рішення, яке дозволяє легіонерам, що виступають у чемпіонатах України та Росії, розірвати контракти в односторонньому порядку. Про це повідомляє пресслужба організації.

У світовому футболі відбулися одразу низка подій, пов'язаних із повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Чемпіонат України пішов на вимушену перерву, тоді як щодо команд з Росії ФІФА та УЄФА ухвалили рішення про повне відсторонення від міжнародного футболу.

Мстислав Коцький-Боб'як, спеціально для Kamp-Sport