☰
16.09.2021
Сьогодні у Києві незвично спокійно. Ані поблизу залізничного вокзалу, ані в центрі міста, ані біля університету Шевченка не видно гамірних натовпів в біло-синіх кольорах. І це страшенно дивно, адже столичне «Динамо» сьогодні розпочинатиме свій другий поспіль єврокубковий сезон у найсильнішому турнірі – Лізі Чемпіонів.
Проте ситуація змінюється на очах: чим нижче спускаєшся зі станції Льва Толстого до площі перед НСК «Олімпійський», тим більше шарфів, прапорів та біло-синіх футболок мелькають по периметру вулиць. Кияни та гості міста смакують футболом ще до старту поєдинку: звідусіль лунає голосне трискладове «ДИ – НА – МО !!!», а найбільші відчайдухи у підземному переході обговорюють можливі тактичні варіації та склад господарів поля. Площа перед стадіоном, де от-от розпочнеться протистояння «Динамо» та «Бенфіки», нагадує кращі зразки батальних сцен з «Володаря перснів» - купа людей, машин і «орків», як намагаються втюхати вболівальникам матчеві шарфи по 300 (!) гривень.
На вході до стадіону аж надто тихо та спокійно, особливо якщо порівнювати із «заторами» на матчі «Україна – Франція». Буквально за дві хвилини тобі перевіряють рюкзак, дозволяють просканувати квиток і з чистою душею шукати свій сектор (це було дійсно швидко та зручно). Сьогодні випробовую нову локацію – місця за воротами. Злі язики (і найнижчі ціни) кажуть, що це чи не найгірші місця на стадіоні… Інтригує, правда?
Кілька хвилин блукань – і ми на 13-ому секторі. Тут, як і на стадіоні загалом, немає аншлагу, проте активна меншість цілком компенсує відсутність «забитих» трибун. Команди ще у підтрибунці, а у повітрі вже витає дикий заряд вболівальницької енергії. Ну ж бо, хлопці, не підведіть стадіон!
Команди на полі. Лунає гімн ЛЧ. Вперше почути мелодію, яку ти 15 років слухав по «ящику», виявляється емоційно непросто – мурашки зі шкіри зникли тільки ближче до 5-ої хвилини. Щоправда, до того часу зникла й надія побачити видовищний та результативний футбол: нудні горизонтальні паси від «орлів» та низький блок киян не дали жодних шансів фанатам. Спроба відбору, і ще раз відбір, контратака - і Буяльський на газоні. Прицільний, проте несильний удар Шапаренка у чудовому стрибку забирає Влаходімос, чим оживляє фанатський сектор. У першому таймі вболівальники щосили гнали своїх улюбленців у стрімкі вертикальні атаки, проте безрезультатно: незрозумілі дії Сидорчука та Бойка ледь не призвели до пропущеного голу, проте фарт та Ілля Забарний допомогли зберегти рахунок 0:0 після першого тайму.
Другий тайм. У «Динамо», здалося, на поле забули вийти польові футболісти: фантастична гра Дениса Бойка, який у цьому матчі почав згадувати, що колись він був хорошим голкіпером, дозволяє столичним футболістам залишатись у грі. Мірча Луческу та Жорже Жезуш продовжують грати в тактичні шахи, а фанати розважаються по-своєму: по черзі скандують імена футболістів, яким пора перепочити. Перший кандидат - Віктор Циганков; якщо в першому таймі вони з Віталієм Буяльським чи не самотужки створювали моменти для атаки, то у другому рудий хлопець із Вінниці буквально розчинився під опікою Яна Вертонгена та Алекса Грімальдо.
Вихід на заміну Караваєва та Вербича став для киян ударом дефібрилятора, який запустив контратакувальне серце динамівців з новою потужністю – підстав ти, Беньяміне, ногу, і роби 1:0, проте словенець прикро не влучив по м’ячу.
Додатковий час спливає хвилина за хвилиною, 0:0 на табло і вболівальники починають потрохи покидати чашу стадіону, навіть не дочекавшись десерту: бліцкригу від «Динамо», що завершується трьома підряд наднебезпечними моментами біля воріт «Бенфіки» і голом Миколи Шапаренка. Ейфорія, щастя, відверті емоції та заяви до РАЦСу – і це навіть не десята частина наслідків філігранного виконання центрхава, які за хвилину переросли у тотальний розпач. Чортів ВАР!
Фінальний свисток, який зафіксував нічию 0:0, трибуни зустріли невдоволеним свистом та гулом: не на адресу команди, а бригади арбітрів на чолі з британцем Ентоні Тейлором (хоча офсайд то дійсно був). Зі стадіону усі йдуть понурими та на диво тихими: ця перемога була так близько, так близько! Водночас, не пробачай нам двічі Роман Яремчук і ситуація була б геть плачевною. Проте кого це вже хвилює – могли ж виграти…
Сьогодні у Києві знову незвичайно спокійно…
Андрій Коник, Kamp-Sport
